Едвард Бенджамін Бріттен: біографія

Біографія

З 1927 року брав приватні уроки музики у Френка Бріджа, потім в 1929-1933 роках займався в Королівському музичному коледжі у Джона Айрленда (композиція) і Артура Бенджаміна (фортепіано); від планів навчання в Відні під керівництвом Альбана Берга відмовився під тиском сім'ї та викладачів коледжу.

Вже ранні твори Бріттена - «Гімн діві» (англ.A Hymn to the Virgin; 1930), хоральні варіації «Немовля народилося» (англ.A Boy was Born; 1934) - залучили певну увагу музичної громадськості. У 1935-1942 рр.. Бріттен багато співпрацює з поетом Уістеном Х'ю Оденом: плодом цієї співпраці став ряд вокальних циклів на вірші Одена, в тому числі «Наші батьки, що полювали на пагорбах» (англ.Our Hunting Fathers), музичний радикалізм якого зіставимо з політичною загостреністю текстів, і перша опера Бріттена на лібрето Одена «Пол Баньян» (англ.Paul Bunyan; 1941), створена після переїзду обох у США. У 1936 р. починається співпраця Бріттена зі співаком Пітером Пірсом, який став і супутником життя композитора.

Після повернення Бріттена і Пірса з США в 1942 р. композитор найбільшою мірою присвятив себе опері: «Пітер Граймз» (англ .Peter Grimes; 1945, по Джорджу Краббе) і «Поворот гвинта» (The Turn of the Screw; 1954, за мотивами однойменної новели Генрі Джемса) заклали основу нової англійської опери і, в цілому, були прийняті публікою з натхненням, проте опір частини британського музичного істеблішменту бріттеновскім новаціям підштовхнуло композитора до створення власної Англійської оперної групи (1947), що ставила переважно твори англійських композиторів і гастролювали з ними по всьому світу, в тому числі і в Радянському Союзі (1964). У 1948 р. Бріттен також заснував музичний фестиваль у Олдборо.

У 1957 р. помітний вплив на творчість Бріттена справила азіатська музика, з якою він познайомився під час спільного з Пірсом східного турне (Бріттен виступав як акомпаніатор). Це вплив особливо позначилося в балеті «Принц пагод» (англ.The Prince of the Pagodas; 1957). У 1960-і рр.. Бріттен знову звертається до церковної музики, створюючи, зокрема, трилогію музично-драматичних творів на межі опери та ораторії під загальною назвою «Притчі для церковного виконання» (англ.Parables for Church Performance), а третина з них , «Блудний син» (англ.The Prodigal Son; 1968), присвячена Дмитру Шостаковичу, у свою чергу присвятив Бріттеном Чотирнадцяту симфонію. Особливий успіх випав на долю Військового Реквієму (англ.War Requiem; 1962), написаного Бріттеном для церемонії освячення кафедрального собору у повністю зруйнованому німецькими бомбардуваннями місті Ковентрі.

У 1970-і рр. . до Бріттеном прийшло беззастережне всесвітнє визнання. У 1974 році він став першим лауреатом світової музичної премії Ернста Сіменса. У 1976, за кілька місяців до смерті, отримав титул барона Бріттена з Олдборо. Серед пізніх творів Бріттена виділяється опера «Смерть у Венеції» за однойменною новелою Томаса Манна.

Музичні твори

Оркестрові твори

• Проста симфонія
• «Варіації на тему Френка Бріджа»

Опери та ін

• «Наруга Лукреції» (1946)
• переробка баладної комічної «Опери жебраків» Дж. Гея та Йоганна Крістофа Пепуша (1948)
• «Пітер Граймз» (1945)
• «Поворот гвинта» (1954)
• «Сон в літню ніч» (1960)
• «Глоріана» (1953)
• «Альберт Херрінг» (1947)

• «Золота марність» (The Golden Vanity) (1966), водевіль для хору хлопчиків та фортепіано
• «Давайте ставити оперу» (1949), для дітей
• «Ноїв ковчег» (1958), для дітей

на текст старої англійської балади, op. 78

• балет «Принц пагод» (постановка 1957)
• «Смерть у Венеції» (1973)
• ораторія «Військовий реквієм» (1962)

Бібліографія

• Полотно І. Бенджамін Бріттен. Пер. з англ. М.: Музика, 1968.-100 с., Іл.
• Humphrey Carpenter. Benjamin Britten: a biography (London: Faber, 1992) ISBN 0-571-14324-5
• Таурагіс А. Бенджамін Бріттен (Нарис життя і творчості) М.: Музика, 1965 .- 130 с., Нот. мул.
• Ковнацький, Людмила Григорівна. Бенджамін Брітен М.: Сов.композітор, 1974.-329 с., Портр., Нот, мул.

Комментарии

Сайт: Википедия