Ален Бокшіч: биография

Англія

Влітку 2000 року Бокшіч підписав контракт з англійським клубом «Мідлсбро». Його заробіток становив 62 тисячі фунтів на тиждень, що зробило його найбільш високооплачуваним гравцем англійської Прем'єр-ліги. У «Мідлсбро» Бокшіч дебютував вже в першому турі Прем'єр-ліги, 19 серпня 2000 року в виїзному матчі з «Ковентрі Сіті», що закінчився перемогою 3:1. Бокшіч забив два м'ячі і в цілому продемонстрував чудову гру. Протягом сезону він забив 12 м'ячів для «Боро» і був кращим бомбардиром команди, був визнаний уболівальниками кращим футболістом клубу в цьому сезоні. У наступному сезоні 2001/02 своїми 8 м'ячами Бокшіч допоміг «Мідлсбро» зберегти прописку в Прем'єр-лізі, команда посіла 12 місце. Сезон 2002/03 був як пізніше виявилося, останнім у кар'єрі Бокшіча. Альона знову стали переслідувати травми, він зіграв лише в половині матчів у сезоні і забив лише 2 м'ячі. Влітку 2003 року він вирішив закінчити кар'єру футболіста.

Кар'єра в збірній

Бокшіч на початку кар'єри виступав у молодіжній збірній Югославії. У першій збірній він так ніколи і не з'явився на полі, проте був у числі футболістів, включених Івіцею Осима до складу команди, яка поїхала на чемпіонат світу 1990 року в Італії. 20-річний Ален не зіграв там жодної хвилини, тренер зробив ставку на дует форвардів Златко Вуйович - Дарко Панчев.

Після розпаду Югославії, Бокшіч став грати за збірну Хорватії. Дебютував у команді при наставника «вогненних» Влатко Марковичу, 29 червня 1993 року в Загребі збірна виграла з рахунком 3:1 товариський матч з командою України. Цікаво, що свій перший гол за збірну Бокшіч провів також у ворота українців, сталося це 25 березня 1995 року, на тому ж стадіоні «Максимір» у Загребі. Хорвати тоді здобули перемогу з рахунком 4:0 у відбірковому матчі Євро-96. Бокшіч також грав у складі збірної у фінальному турнірі цього чемпіонату, провів там стартовий матч проти Туреччини. Наступним важливим етапом кар'єри в національній команді для Бокшіча міг стати чемпіонат світу 1998 року, що пройшов у Франції. Однак перед самим чемпіонатом він отримав вже згадувану вище травму коліна, яка змусила його пропустити світову першість, на якому хорватська збірна домоглася найвищого успіху в своїй історії - завоювала бронзу.

Наступного разу на великому турнірі Бокшіч зіграв тільки в 2002 році на чемпіонаті світу в Японії та Кореї. До того часу Бокшічу вже виповнилося 32 роки, але він відіграв усі три матчі збірної на турнірі. Голов він не забив, а Хорватія навіть не змогла вийти з групи. Свій останній матч у складі збірної Ален Бокшіч провів 12 жовтня 2002 року в Софії, де Хорватія поступилася господарям, збірній Болгарії 0:2 у відбірному матчі Євро-2004. Всього за кар'єру Бокшіч провів в національній команді 40 ігор, в яких забив 10 голів.

Послеігровая кар'єра

По завершенні кар'єри протягом чотирьох років Бокшіч був далекий від футболу, але на початку 2007 року прийняв пропозицію президента сплітського «Хайдука» Бранко Гргич зайняти посаду віце-президента клубу. Однак у своєму рідному клубі йому довелося пропрацювати недовго, вже у вересні Гргич пішов у відставку, слідом за ним пішов і Бокшіч.

Досягнення

• Володар Кубка Італії (2): 1998, 2000 («Лаціо»)
• Чемпіон Італії (2): 1997 («Ювентус»), 2000 («Лаціо»)
• Володар Суперкубка Італії (2): 1997 ( «Ювентус»), 2000 («Лаціо»)
• Чемпіон Франції: 1993 («Олімпік», позбавлений титулу у зв'язку з корупційним скандалом)
• Володар Кубка Югославії: 1991 («Хайдук »)
• Володар Кубка ліги Югославії (2): 1987, 1991 (« Хайдук »)

• Переможець Ліги чемпіонів: 1993 (« Олімпік »)
• Володар Кубка володарів кубків: 1999 («Лаціо»)
• Володар Суперкубка Європи (2): 1996 («Ювентус»), 1999 («Лаціо»)
• Володар Міжконтинентального Кубку: 1996 («Ювентус»)

• Кращий бомбардир чемпіонату Франції 1992/1993 (23 м'ячі)

Сайт: Википедия