Карл Якобі: біографія

10 грудня 1804 в німецькому місті Потсдамі народився хлопчик, названий Жаком-Симоном. Його батько, Симон Якобі, особистий банкір прусського короля Фердинанда, був людиною дуже заможною. Разом зі своєю дружиною Рахель Леман він належав до вищого шару міської єврейської громади і мав дуже широке коло інтересів. Діти прусського банкіра вільно говорили не тільки на німецькій, а й англійською та французькою мовами, спілкувалися з вищими службовцями провінції і здобули прекрасну освіту. Двоє з синів Симона Якобі стали видатними вченими - старший, Моріц, присвятив своє життя фізиці і винайшов один з перших електродвигунів, а Жак-Симон, середній син, обрав математичне терені. Справу батька продовжив молодший, правда, не досягнувши успіху в ньому - надалі Едуард Якобі створив економічний відділ в газеті «Kreuzzeitung» і керував ним.

Першим учителем Жака-Симона був його дядько, брат матері Ф. А. Леман. Він займався з хлопчиком п'ять років, і в 1816 році Жак-Симон Якобі, якому не зрівнялося ще й дванадцяти років, поступив в Потсдамську гімназію. Вже через півроку талановитого підлітка перевели в наступний клас. У гімназії він провчився чотири роки, хоча цей термін міг бути і меншим - у чотирнадцять старший син банкіра Якобі цілком міг почати навчання в університеті. Не дозволяв продовжувати освіту тільки вік, хоча викладачі Берлінського університету все ж зробили для Якобі виняток: він став студентом в 1821 році, за чотири місяці до свого шістнадцятиріччя.

Той час для німецьких євреїв було дуже несприятливим - після війни з Наполеоном їх чимало гнобили і обмежували в правах. Зробити університетську кар'єру в Пруссії єврей міг, лише змінивши свою віру, і під час студентства Якобі перетворився на протестанта, відповідно до цього помінявши і ім'я. Тепер воно звучало, як «Карл Густав Якоб Якобі». Сам вчений згодом стверджував, що його перехід в християнство стався завдяки внутрішнім переконанням, а не кар'єрним потребам. Але як би там не було, завдяки зміні віри Карл Якобі виявився першим математиком єврейського походження, що зайняв провідне положення серед німецьких учених.

На першому курсі Карл всерйоз захопився давніми мовами і деякий час брав активну участь в університетському семінарі класичної філології. Серед німецьких філологів побутував тоді ідеал високої і чистої наукової культури, і система викладання Берлінської школи визначила принципи педагогічної діяльності самого Якобі. Лінгвістиці він зволів математику, але мови, особливо давньогрецький, знав відмінно. Майбутній вчений володів, що називається, універсальним розумом.

У роки навчання Якобі математику в берлінському університеті викладали далеко не на високому рівні, причому від студентів вимагали не стільки розуміння, скільки зубріння. Карла такий підхід не задовольняв, але один з викладачів, який помітив безсумнівні здібності юнака, запропонував йому вивчати праці Леонарда Ейлера, і з тих пір великий швейцарський математик став кумиром Якобі. Крім Ейлера, в розвитку його таланту зіграли чималу роль Жозеф-Луї Лагранж і П'єр-Симон Лаплас, французькі вчені, і, поза сумнівами, «король математики» німець Йоганн Гаусс.

У двадцять років Карл Якобі закінчив університет, блискуче витримавши державний іспит і продемонструвавши на ньому надзвичайні оригінальність і самостійність. Завдяки цьому Якобі дозволили суміщення захисту докторської дисертації і отримання доцентуру. Над дисертацією він почав працювати відразу ж і восени 1825 року захистив свою працю про розкладання на найпростіші дроби раціональних функцій. Незабаром Якобі приступив як приват-доцент до читання лекцій з курсу диференціальної геометрії в рідному університеті і не тільки показав себе неабияким викладачем, але й був помічений у вчених колах.

Півроку потому Карла запросили на місце, що звільнилося в Кенігсберзькому університеті. Почавши з приват-доцента, в 1829 році він отримав в Кенігсберзі ординатуру. Неймовірно блискавична кар'єра для того часу, особливо враховуючи, що на її початку математику ледь виповнився двадцять один рік, а в двадцять сім він уже був ординарним професором. Це звання давало своєму власнику статус вищого державного службовця з високим окладом і гарантованої почесною пенсією. До речі, Карл Якобі - перший ордінаріус-єврей, хоча і хрещений. Цікаво, що коли він отримував місце в Кенігсберзі, труднощі у молодого професора виникли зовсім не через його національність, а в силу характеру - Якобі зумів сказати практично кожному члену факультету небудь уїдливе. Правда, при всій саркастичний Карл Якобі зовсім не вмів заздрити.

Комментарии