Олександр Гордон: біографія

20 лютого 1964 в Обнінську, місті в Калузькій області, з'явився на світ хлопчик Саша. Його батько, Гаррі Гордон, одесит за народженням, пішов з сім'ї, коли син був ще немовлям. Поет, письменник і художник, передати свої таланти Саші він зумів тільки генетично - з батьком Олександр зустрівся лише в дев'ятнадцятирічному віці.

Після розлучення батьків Саша залишився з мамою і бабусею. Антоніна Дмитрівна Стрига, медичний працівник, виховувала сина без чоловічої допомоги близько чотирьох років, а потім познайомилася з людиною, що став їй чоловіком, а Сашкові другим батьком. За словами самого Олександра, його вітчим Микола Чінін завжди здавався йому схожим на справжнього російського богатиря. Але через зайнятість батьків велика частина виховання хлопчика все ж лягла на плечі бабусі, Марини Михайлівни Воробйової. Після пожежі, що трапилася задовго до появи онука, Марина Михайлівна страждала частковим паралічем, але зате володіла залізної силою волі. Саме вона наполягла, щоб хлопчику залишили прізвище рідного батька. Бабусю Олександр називає своєю «Аріной Родіоновною».

Коли Саша був ще дошкільником, сім'я переїхала до Москви, так що його дитинство пройшло в столиці. Одним з перших захоплень хлопчика став ляльковий театр - Саша навіть давав вистави, на які збирався весь його двір. Він подумував про професії режисера і ходив у театральну студію, де з юними акторами працювали випускники ГІТІСу. Ще Сашко мріяв про професію слідчого і любив грати в хокей. Але тяга до мистецтва виявилася сильнішою, і, закінчивши школу, Олександр Гордон став студентом Московського інституту культури.

Цей вибір виявився не надто вдалим. Захопитися навчанням Олександр не зумів, та до того ж інститут знаходився надто далеко від Чертаново, де в той час жила його родина. Не з'явилося ні друзів серед однокурсників, ні дівчини - за його словами, всі студентки в вузі були дівицями «бібліотекарських типу». Але після того як Олександр пішов з інституту, перед ним постала нова проблема: армія. Служити зовсім не хотілося, і він спробував отримати «білий квиток», перетворившись психічно хворим.

Влітку Григорій Константинопольський, його шкільний товариш, порадив Сашкові поїхати в театральне училище міста Ярославля, де в тому році трапився недобір хлопчиків. Олександр скористався порадою і вступив без проблем, але вчитися не став і тут - уже після першого семестру його відрахували за систематичні прогули і порушення дисципліни. Правда, Саша і сам написав заяву про відрахування: в училище йому було просто нецікаво, адже все, що викладали там на першому курсі, він дізнався ще на заняттях в театральній студії. Але перебування в училищі допомогло Гордону визначитися, нарешті, з професією: він вирішив пов'язати свою долю зі сценою.

Повернувшись до столиці, Олександр влаштувався монтувальником в Театрі на Малій Бронній. Тоді там працював Анатолій Ефрос, і майже рік Саша після роботи сидів на його репетиціях. Тим же влітку вісімнадцятирічний Олександр Гордон вступив до Щукінське театральне училище.

Диплом він отримав в 1987 році і почав працювати на сцені Театру-студії імені Рубена Симонова. Крім основної роботи він викладав акторську майстерність у дитячому театральному гуртку. На той час Олександр встиг одружитися з випускниці Літературного інституту Марії Вердніковой, і у них народилася донька. Рік потому після її народження Олександр разом з сім'єю емігрував до Сполучених Штатів.

Причин у цього рішення було декілька, і, мабуть, перша з них - розчарування в роботі. Акторська стезя до душі Олександру не припала. Позначилася і чисто вікова спрага змін, та й матеріальне становище сім'ї залишало бажати кращого. А в Америку Гордона звали вже виїхали туди двоюрідні сестри.

Перші місяці життя за кордоном виявилися дуже важкими. Гордону довелося поміняти в пошуках роботи кілька професій, в тому числі установника кондиціонерів і рознощика піци. Але вже в 1990 році він отримав місце диктора в телевізійній компанії RTN. Це було перше в США російське телебачення, і розташовувалося воно тоді в підвалі одного з нью-йоркських особняків. У тому ж підвалі робили озвучку і монтажні роботи, готові записи везли в Манхеттен, і вже звідти йшов ефір. Для Гордона це стало неоціненною школою нової професії - адже доводилося не тільки вести передачі, але і знімати, і писати сценарії, і редагувати тексти виступів, і виконувати режисерські обов'язки. Можна сказати, що на RTN він здобув початкову освіту телевізійника.

Комментарии