Сергій Бондарчук: биография

У 1959 році по екранах СРСР пройшов американський фільм «Війна і мир» режисера Кінга Відора. Фільм був дуже добре прийнятий глядачами, і керівники вітчизняного кінематографа вирішили зробити російське кіно по епопеї Льва Толстого. Державне замовлення на створення картини отримав Сергій Бондарчук.

Роботу над зйомками «Війни і миру» режисер почав в 1961 році, а всього на створення фільму пішло майже вісім років. Кіноепопея, знята Сергієм Бондарчуком, стала однією з найбільш високобюджетних в історії кіно. Нікому до Бондарчука не вдалося зняти настільки чудові масштабні батальні сцени. Застосована була і новаторська панорамна зйомка битв. Чи не найкращою у фільмі вийшла сцена загального молебню армії, зроблена всупереч безлічі перешкод.

Перша серія - «Андрій Болконський» - вийшла в прокат в 1966 році, отримала перший приз міжнародного кінофестивалю в Москві і зібрала 58000000 глядачів. Але цього успіху передувало дуже важкий час. Неймовірно важким виявився пошук акторів. Майже випадково Бондарчук відшукав Людмилу Савельєву, блискуче зіграла у фільмі Наташу Ростову, далеко не з першого разу затвердили на роль Болконського В'ячеслава Тихонова. Актора, здатного створити образ П'єра Безухова, режисер так і не знайшов і після довгих сумнівів взявся грати сам. У 1965 році зйомки фільму були раптово зупинені - Бондарчуку веліли терміново готувати для показу на кінофестивалі першу серію. Це означало перезапис деяких епізодів, блискавичну озвучку, словом, масу несподіваною і не вимагає такого поспіху роботи. Від потрясіння з Сергієм Федоровичем ледь не стався удар.

Під час створення фільму у Бондарчука народилися діти - в 1962 році дочка Олена, в 1967-му - син Федір.

Фільм «Війна і мир» знайшов неймовірний успіх і за кордоном - в 1968 році він отримав премію «Оскар» як кращий іноземною мовою. Після успіху в зарубіжному прокаті італійський продюсер Діно де Лаурентіс запропонував Бондарчуку здійснити постановку історичної епопеї «Ватерлоо» (1970 рік).

Сергій Федорович продовжував і акторську діяльність. Його кращі роботи - це ролі Астрова в «Дяді Вані», академіка Курчатова у «Виборі мети», священика в «Отці Сергии», кардинала Монтанеллі в "Оводі". З 1971 року Бондарчук почав викладати у ВДІКу і в 1974 році став професором.

Після двох масштабних робіт Сергій Федорович знову отримав державне замовлення на кінофільм до тридцятиліття Перемоги. Фільм «Вони билися за Батьківщину» за романом Шолохова вийшов в 1975 році. Наступним фільмом стало втілення давньої мрії - екранізувати один із улюблених літературних творів. Картина «Степ» за мотивами повісті Чехова вийшла в 1978 році.

У 1982 і 1983 роках з'явилася ще одна екранізація режисера Бондарчука - політична дилогія «Червоні дзвони» по книгах Джона Ріда, присвяченим мексиканської та російської революцій початку двадцятого сторіччя. Цей фільм став лауреатом міжнародного фестивалю в Карлових Варах і Державної премії СРСР, але радянські глядачі поставилися до нього з повною байдужістю.

Останньою закінченою роботою Сергія Бондарчука виявилася екранізація пушкінської трагедії «Борис Годунов», де сам режисер зіграв головну роль. Фільм вийшов на екрани напередодні перебудови - у 1985 році. На цей момент Сергій Федорович був секретарем Спілки кінематографістів СРСР і представником радянського офіційного кіно. Через політичних змін в країні його усунули з посади, і нових справ для режисера не знаходилося кілька років.

На початку дев'яностих Бондарчук задумав чергову епопею і уклав з італійцями контракт на спільну постановку фільму по роману Шолохова «Тихий Дон». В кінці літа 1992 року весь матеріал було відзнято, і Сергій Федорович поїхав до Італії для монтажу і озвучування фільму. Але через півроку почався конфлікт через перевитрати коштів, і свою версію «Тихого Дону» Бондарчук так і не побачив.

Він помер 20 жовтня 1994 року, в Москві. Причиною смерті режисера був інфаркт. Сергія Бондарчука поховали на Новодівичому кладовищі.

У 2005 році російський Перший канал викупив робочі матеріали «Тихого Дону». Відновив і змонтував фільм у форматі телесеріалу Федір Бондарчук, син режисера, і в листопаді 2006 року прем'єра останньої епопеї Сергія Бондарчука таки відбулася.