Річі Блекмор: биография

У тому ж 1964 році дев'ятнадцятирічний Річі встиг одружитися. Його обраницю звали Маргарет, вона була німкенею за національністю і народила гітаристу хлопчика Юргена, але через п'ять років пішов розлучення.

Положення акомпануючий гітариста Блекмору абсолютно не подобалося, і він мріяв про власну музичній кар'єрі. Мрія ця виходила не тільки з честолюбства - музикантові елементарно не вистачало грошей, а соло-гітаристом його не брали, бо крім високого рівня гри були потрібні ще й хороші вокальні дані. У 1965 році він почав працювати в групі «Crusaders», потім повернувся до Лорду Сатч, який все ж непогано платив своїм музикантам, але через пару місяців знову пішов, прихопивши заодно барабанщика Еванса і бас-гітариста Андерсона. Це тріо вирушило в тур по ФРН зі співаком Джеррі Лі Льюїсом, який запропонував Блекмору, Андерсону і Евансу довгостроковий контракт. Але Річі не хотів бути інструменталістом при зірці, і тріо залишилося в німецькому місті Бохумі, де взимку 1966 виступало під назвою «Три мушкетери» в музичному клубі. Навесні вони повернулися в Англію і увійшли до нового складу «Crusaders». Пісня Блекмора «Це чудово» зайняла чотирнадцяте місце в британському хіт-параді - єдина, де Річі сам співає провідну партію. Але влітку 1967 року Блекмор в черговий раз помирився з Лордом Сатч і став грати в його новій групі «Римська імперія».

У «Римську імперію» увійшли дуже сильні музиканти, але це нічому не допомогло, і група розпалася, в основному, через дивацтв Сатч. Річі виїхав до ФРН, де деякий час знову грав з «Crusaders». Сам він, розповідаючи про цей період свого життя, говорить, що групи мінялися, немов у калейдоскопі, і жодна не відповідала ідеалу. Калейдоскоп міг тривати нескінченно, і Блекмор зважився перервати на час свою музичну кар'єру. Він оселився в Гамбурзі з новою подружкою Барбель Харді, підробляв на студіях звукозапису, грав для себе на гітарі і готувався до випускного іспиту в консерваторії. Встиг і створити нову групу - «Mandrake Root», розвалену практично відразу. У жовтні Річі з'їздив до Англії, отримав консерваторських диплом і знову повернувся в ФРН. Його репутація гітариста була неймовірно висока: Блекмор вважався одним з десятки найкращих британських гітаристів, тільки в його житті даний факт до пори абсолютно нічого не змінював. Наступаючий 1968 бачився Річі похмурим і безперспективним - але в перших числах листопада він отримав пропозицію з Лондона від Кріса Кертіса, що здалося йому дуже привабливим.

На квартирі клавішника Джона Лорда було відрепетировано кілька пісень, на прослуховування запросили менеджерів Тоні Едвардса і Джона колеться, і ті прийшли в захват. Проект, задуманий Кертісом, носив назву «Roundabout» («Карусель»), але сам Кріс швидко в ньому розчарувався, і практично його проект втілили Колетта і Едвардс. Для репетицій вони зняли будинок в покинутій селі неподалік від Лондона. Місцеві жителі запевняли, що цей будинок повний примар, а за словами музикантів там дійсно мався як мінімум полтергейст, завиваючий ночами і плескають вікнами та дверима. Але як би там не було, легендарна група «Deep Purple» народилася саме тут.

Свою першу платівку вони записали буквально за два травневих дня 1968 року. Альбом «Shades of Deep Purple» миттєво опинився в першій двадцятці хіт-параду, і група підписала контракт з англійською компанією EMI, а потім з американською Tettragrommoton. Вересневий сингл «Hush» зайняв в хіт-параді четверте місце, тоді ж з'явився другий альбом гурту - «The Book of Taliesyn», а через півроку третій - «Deep Purple». У липні 1969 року з первинного складу в групі залишилося троє: Річі Блекмор, Джон Лорд і ударник Ян Пейс, а на зміну вокалісту Роду Евансу і бас-гітаристу Ніку Симперу прийшли Ян Гіллан і Роджер Гловер.

Новий склад експериментував з симфонічною музикою, але явно схилявся до хард-року, і в серпні 1970-го вийшов знаменитий альбом «In Rock», більше року протримався на верхніх рядках британських чартів. У 1971 році з'явився «Fireball», що зайняв перше місце в Англії і високо піднявся в США. Група виїхала на гастролі до Америки, а перед цим дала грандіозне шоу в Альберт-холі Лондона, де були присутні і батьки музикантів, що сиділи в королівській ложі. До «Deep Purple» прийшла слава, і Блекмор, що став лідером групи, повністю дав волю своїй ексцентричності - грав як хотів, аж до ста п'ятдесяти тактів одного соло, і ніхто його не зупиняв. До того часу він вже був розлучений і знову одружений - на своїй гамбурзькій подружці Барбель, з якою прожив до 1981 року.