Ліля Брік: биография

У 1927 році Абрам Роом зняв фільм за сценарієм Віктора Шкловського «Любов утрьох», який пішов в прокат під назвою «Третя Міщанська». Ця кінострічка володіла високою біографічність з точки зору Бриков і Маяковського, і «герої фільму» прийшли до висновку, що це безтактність з боку Шкловського.

Взимку 1930 Ліля і Осип вирушили до Європи. Саме за кордоном Ліля Брік дізналася про те, що Маяковський наклав на себе руки. У Берліні вона отримала його останню листівку, надіслану в страшний день 14 квітня. Ця подія перетворило Лілю Юріївну практично в єдиного упорядника, редактора і коментатора книг великого поета, а також в його неофіційну вдову - в залишеному заповіті Маяковський назвав її своєю спадкоємицею. Влітку уряд СРСР випустило постанову, за якою Лілі Брік призначалася пенсія в триста рублів і відраховувалося п'ятдесят відсотків авторських прав з виданих творів Володимира Маяковського. Частина розподілялася між родичами загиблого поета.

Поступово інтерес до творів Маяковського сходив нанівець, і тиражі його творів неухильно падали. У 1935 році Ліля Брік зважилася на досить ризикований крок - звернулася з листом особисто до товариша Сталіна і закликала пам'ятати спадщина великого поета і співака революції. Сталін відгукнувся на прохання і наказав Єжову «правильно поставитися» до листа Лілі Юріївни і не тільки викликати її в Москву, а й залучити Мехліса і Таля до справи відродження інтересу до творчості Маяковського. До того ж Йосип Віссаріонович пообіцяв особисто від себе будь-яку допомогу. В короткий час Ліля Брік змогла організувати в Гендріковом провулку музей Володимира Маяковського. Лише в 1969 році старша сестра поета Людмила домоглася закриття цього музею, і він був переведений на Лубенський проїзд.

Після загибелі Маяковського Ліля Юріївна вийшла заміж за Віталія Примакова. У 1937 році Віталій Маркович був розстріляний, а у Лілі спалахнув роман з біографом і видавцем Маяковського, Василем Абгарович Катаняном. Ця людина стала останнім її чоловіком. Весь цей час Ліля Брік писала статті та спогади про Володимира Маяковського, і її роботи публікувалися в журналах «Питання літератури», «Знамя» і інших. Дивно, але і після смерті поета виїзд за кордон Лілі Брік був відкритий завжди. Її друзі стверджували, що вона рідше відвідує радянські санаторії, ніж буває в Парижі. Пояснити подібний казус можна тим, що сестра Лілі, Ельза, була дружиною французького письменника-комуніста. Та й положення «вдови видатного радянського поета», безсумнівно, тягло за собою чималі привілеї.

У 1958 році вийшов шістьдесят п'ятий том «Літературного спадщини», в якому Ліля Брік знайшла за потрібне опублікувати особисту переписку з Маяковським. В результаті другу книгу листування не видали, але зате з'явилася постанова ЦК КПРС, що стосується порядку публікації у відкритій пресі особистих документів і фотографій великих людей.

У 1978 році Ліля Брік невдало впала і отримала перелом шийки стегна. Їй було вже вісімдесят шість років, і вирок лікарів був такий, що кістка в цьому віці навряд чи зростеться, а тому Ліля Юріївна приречена на нерухомість. Такий житті вона не бажала і 4 серпня, в Передєлкіно, прийняла смертельну дозу снодійного. До самої своєї смерті Ліля не знімала з пальця кільця, яку їй подарував Володимир Маяковський. Скромна колечко було прикрашено гравіруванням - ініціалами музи поета.

За заповітом Лілі Брік її тіло було піддано кремації, а прах розвіяний над полем під Москвою. На це місце шанувальники Лілі Юріївни привезли величезний валун, на якому, як і на легендарному кільці, вибито «Л. Ю. Б.».