Юхим Шифрін: біографія

25 березня 1956 в Магаданській області, селищі Нексікан з'явився на світ хлопчик, який отримав ім'я Нахімов. Батько його, Залман Шмуіловіч Шифрін, відбував покарання у виправно-трудовому таборі за вироком «шпигунство». Після відбуття покарання він мав довічно перебувати на Крайній Півночі. Цікава історія одруження Залмана Шмуіловіча на Раше Іллівні Ципін. Вона дізналася від брата майбутнього чоловіка про трагічну долю Залмана, і написане їй в Магадан лист послужило початком теплої листування. А Восени 1950 року Раша Іллівна вирушила на Колиму, в селище Адиглах, де й вийшла заміж на Шифріна. Щоб не бути тягарем чоловікові, вона влаштувалася на роботу в дитячий сад, створений спеціально для дітей засланців. 20 грудня наступного року в сім'ї народився первісток, Самуель. У 1956 році справа Залмана Шмуіловіча Шифріна було переглянуто, і його реабілітували. Однак родина виїхала з Колими лише в 1966 році, вирушила до Латвії і оселилася в Юрмалі.

Нахімов був дуже сором'язливим хлопчиком і не заперечував, коли в школі його стали звати для зручності Фімою, Юхимом. До кінця життя батько був цим незадоволений і завжди у своїх листах до сина іменував його «Нахімов». Проблеми Юхиму доставляли складні окуляри, які він змушений був носити. В результаті хлопчик вважав себе потворним донезмоги. Подібний комплекс вилився у те, що Юхим почав блазнювати, намагаючись завоювати своє місце серед однолітків. Смішно те, що перед прийомом Юхима в комсомол один з його однокласників дуже серйозно доводив, що це неможливо, бо Юхим «кривляється». Положення хлопчика в школі змінилося після того, як він спародіював одного з вчителів на святковому концерті. З цього часу до нього зверталися не тільки для виступів на святах, а й просто щоб подивитися на смішні пародії, тим більше що Юхим мав гостре око і помічав будь-які недоліки оточуючих.

У випускних класах Юхим визначив своє покликання, вирішивши, що буде грати на сцені. Тому після закінчення школи, в 1973 році, він відправився в Москву, щоб вступити в знамените на весь Союз Щукінське училище. Але іспити він провалив і повернувся назад в Латвію, де став студентом філологічного факультету Латвійського університету. Відучившись всього один рік, Шифрін кинув університет і знову відправився в Москву, де вступив в Державне училище естрадного та циркового мистецтва, на відділення естради. Юхиму пощастило - він потрапив на курс до такого маститому режисерові, як Роман Віктюк. Шифрін не просто вчився у нього, а став близьким другом і улюбленим учнем. Ще до закінчення училища Юхим почав грати у Віктюка в студентському театрі при МДУ. Тут він брав участь в спектаклях «Качине полювання», «До побачення, хлопчики!», «Ніч після випуску».

У 1978 році Юхим Шифрін закінчив училище, а вже через рік був лауреатом на Першому Московському конкурсі естрадних артистів. У 1980 році він став студентом ГІТІСу (Державного інституту театрального мистецтва), факультету естрадної режисури. Всі ці роки аж до 1988 року він працював в Москонцерте.

У 1985 році відбулося дві знакові події для Юхима Шифріна. По-перше, він закінчив ГІТІС, а по-друге - зіграв свій перший спектакль у сольному виконанні «Я хотів би сказати». У виставі використовувалися твори Віктора Коклюшкін, і спектакль миттєво здобув популярність у глядачів. Але в ті часи заробітки артистів залишали бажати кращого. Виступати доводилося на заводах і фабриках, в ПТУ і таксопарках, а зали з хорошою акустикою траплялися дуже рідко. Багато років номерами Юхима Шифріна не давали ходу в телевізійних програмах, але, мабуть, артисту необхідно було пройти цей період, щоб зайняти своє місце на сцені.

Старт популярності Юхима Шифріна дала його зйомка в телепередачі «У нашому домі», що вийшла на блакитні екрани в 1986 році. У передачі Шифрін прочитав монолог «Магдалина», який миттєво прославив його на всю країну. Разом зі зростанням популярності акторові стали активно пропонувати ролі в постановках і виставах.

У 1990 році Юхим Залманович створив «Шифрін-Театр». Репертуар театру постійно зростає, а спектаклі його полюбилися публіці. У 1992 році Юхим Шифрін отримав лауреатство у Першому Міжнародному фестивалі гумору й сатири «Золотий Остап». Навряд чи хто-небудь міг тоді припустити, що Шифрін розкриє свій талант не тільки в якості популярного сатирика, а й в іпостасі драматичного актора. Це відбулося в 1994 році, коли Роман Віктюк запропонував Шифріну роль у виставі «Я тебе більше не знаю, милий», в основу якого покладена п'єса Антоніо Бенедетті. Пізніше Шифрін чудово зіграв ролі в спектаклях «Путани», «Любов з придурком», «Коза, або Хто така Сільвія?», «Чутки» та інших.

Комментарии