Олександр Башлачев: биография

З 1985 року Олександр став жити в Ленінграді і написав такі популярні пісні, як «Ціпок», «Ванюша», «Єгоркіна Билина», «Абсолютний Вахтер» «На Життя Поетів», «Випадок в Сибіру». Він став членом місцевого рок-клубу і активно працював в канонізованої сьогодні котельні «Камчатка». Артемій Троїцький вірно вгадав і талант Башлачева, і затребуваність його пісень. Їх слухали з захопленням в різних містах Союзу, куди його запрошували як виконавця в так звані «квартирники» - концерти на дому.

Його було легко дізнатися в натовпі - на шиї Олександра завжди висіли три дзвоника. Їх легке подзвін завжди можна виявити на його записах. Інший характерний звук в записах видають теж дзвіночки, але підвішені на браслеті, який Башлачев одягав перед виконанням пісень. Дивно, але сам Башлачев вважав, що його пісні просто «приходять», а сенс написаних рядків Олександр розгадував часом через багато місяців. Під час квартирників люди часто записували на магнітофони пісні Башлачева, і в цих записах вони поширювалися по Союзу.

У публічному концерті Олександр вперше виступив у Ленінграді навесні 1985 року. У залі медучилища Башлачев і Юрій Шевчук заспівали кілька своїх пісень, і пізніше запис концерту була видана з назвою «Кочегарка» фірмою «Manchester Files». У січні 1986 року Олександр двічі брав участь у студійних записах своїх пісень - одна була зроблена в Театрі на Таганці, а інша - на апаратурі домашній студії Агєєва. Була й запис на дачі Олександра липницкого - під час створення в 1986 році альбому «Вічний пост». Пізніше Башлачев знищив оригінал цього запису через невдоволення власним виконанням. Але Липницький, на щастя, зберіг копію, і вона потрапила на компакт-диски та касети. Остання зі збережених пісень Башлачева, «Вишня», була написана в Череповці, навесні 1986 року.

Зимою 1987 року Олександр дав ряд квартирних концертів, а навесні став зніматися в документальному фільмі Олексія Учителя «Рок». Проте вже під час зйомок він відмовився від участі у фільмі, і кадри з ним були вирізані. Пізніше в картину включили моменти виступу Олександра Башлачева під час п'ятого рок-фестивалю, де він став лауреатом призу «Надія». Ситуація з фільмом «Рок» майже в точності повторилась під час роботи Петра Солдатенкова над фільмом «Барди прохідних дворів». Вже після початку зйомок Башлачев відмовився зніматися і покинув проект. У серпні 1987 року, за свідченням багатьох знайомих Олександра, він написав ще одну пісню, що стала останньою в його творчості, проте записи цієї пісні не існує.

В тому році, останньому в життя Башлачева, він явно перебував у кризі. Причини цих проблем залишилися неясними, але цілком можливо, що Олександр вже не зовсім адекватно сприймав навколишню дійсність. Були навіть спроби самогубства, але з початку 1988 року видиме стан Башлачева покращився. Він навіть дав ряд концертів в Москві і збирався продовжувати виступи. Проте концерт 29 січня, пройшов у квартирі у Марини Тимашевой, став останнім.

17 лютого 1988 Олександр Башлачев впав з восьмого поверху і розбився. Точні причини падіння невідомі, а органи дізнання зупинилися на версії самогубства. Прах поета і барда покоїться на Ковалевського кладовищі Санкт-Петербурга.

У 1991 році видавництвом «Новий Гелікон» було випущено зібрання віршів і пісень Олександра Башлачева під назвою «Ціпок». Творчість цього багатогранного поета стало досить значним явищем в рок-музиці Росії, і кажуть, що він був рокером серед поетів і поетом серед рокерів...