Боб Марлі: биография

У 1973 році група записала свій другий альбом - «Burnin». Поряд з переспів старих пісень до альбому увійшли абсолютно нові композиції. Саме з цього альбому Ерік Клептон взяв пісню «I Shot The Sheriff», з якою зайняв в американських хіт-парадах перше місце.

Майже весь 1974 Боб Марлі працював у студії, готуючи до випуску новий альбом «Natty Dread». Відразу після виходу альбому з групи пішли Лівінгстон і Макінтош, почавши сольні кар'єри. Група отримує нову назву - «Bob Marley & The Wailers» і влітку їде в нове турне. На місця Пітера і Банні було поставлено жіноче тріо, в якому, крім дружини Боба, Рити, співали Джулія Моуватт і Марсія Гріффітс. Під час цього турне група дала два концерти в театрі Лондона «Lyceum», і ці виступи назвуть найяскравішими в десятилітті. А пісня Боба Марлі «No Woman No Cry» моментально перетворилася в хіт. Після цього турне групу зустрічали на Ямайці як тріумфаторів і найбільших зірок.

Наступний альбом «Rastaman Vibration», випущений Бобом Марлі в 1976 році, знову побив усі рекорди популярності і вознісся на вищі місця хіт-парадів. В цьому альбомі найбільш яскраво відбилися переконання Марлі, а головна композиція - «War» - являє собою прямий текст промови імператора Ефіопії Хайле Селассіє.

У середині сімдесятих пісні Боба Марлі завоювали величезну популярність і фактично стали гімнами у боротьбі за рівноправність усіх рас. Мало того - тексти його пісень здобули реальну вагу в політиці. 5 грудня 1976 в Кінгстоні розгорнулася справжня війна серед молодіжних угруповань за вплив у гетто. Боб Марлі, авторитет якого був тут незаперечним, дав безкоштовний концерт, де закликав людей до миру і злагоди. Війна стихла, а уряд примудрилося приурочити до концерту «Bob Marley & The Wailers» вибори до парламенту. Напередодні цього концерту будинок Боба Марлі зазнав нападу - в нього вдерлося кілька людей, почавши безладну стрілянину з автоматичної зброї. Троє музикантів і сам Боб були поранені, проте концерт лише скоротили, а не скасували, що викликало захоплення публіки.

У 1977 році Боб Марлі закінчив роботу над новим альбомом, і «Exodus» п'ятдесят шість тижнів протримався в чартах Англії. Наступні роки Марлі жив то в Америці, то в Англії і брав участь в різних турах. У 1978 році концерт «Bob Marley & The Wailers» відвідали лідер опозиції і прем'єр-міністр Ямайки, а через кілька місяців Організація Об'єднаних Націй вручила Бобу Марлі «медаль світу».

З 1980 року група «Bob Marley & The Wailers» часто виступала в Африці - після запрошення уряду Зімбабве взяти участь у святкуванні Дня незалежності. У 1980 році вийшов альбом Боба Марлі «Uprising». «Bob Marley & The Wailers» знову вирушили в європейське турне, яке побило всі рекорди популярності в історії континенту. У Мілані відбувся найбільший концерт за всю історію групи - він зібрав більше ста тисяч глядачів. Це був пік слави Боба Марлі в Європі.

Боб планував виступ в Америці спільно зі Стівом Вандером, однак після двох концертів в «Медісон Сквер Гарден» задумані виступи були скасовані через різке погіршення здоров'я музиканта. За три роки до цього, граючи у футбол, Боб Марлі пошкодив палець на нозі, що стало спусковим моментом страшного захворювання - у співака почався рак. До лікування приступили занадто пізно, а тому злоякісна пухлина увійшла в активну стадію розвитку. В кінці 1980 року у Боба Марлі метастази вразили все тіло. Перебування в баварській клініці, здавалося б, стабілізувало стан співака, але через деякий час настав погіршення.

Навесні 1981 Марлі зрозумів, що вмирає, і попросив відвезти його на батьківщину. Але доїхати до Ямайки живим йому не судилося. 11 травня 1981 тридцятишестирічна Роберт Неста Марлі помер у Майамі.

Похорон Боба Марлі на Ямайці 21 травня стало днем ​​скорботи, і уряд оголосив національний траур. Тіло його було доставлено туди, де він народився, і поміщено в мавзолей.

Вплив Боба Марлі на душі й уми можна порівняти чи не з біблійним. Та й після смерті великого растамана йому були віддані почесті воістину королівські.