Джордж Байрон: біографія

22 січня 1788 в Лондоні, на Хол-Стріт народився один з найвидатніших поетів-романтиків дев'ятнадцятого століття - Джордж Ноел Гордон Байрон. Дід його був знаменитим адміралом і прославився своїми мандрами і незвичайними пригодами на Тихому океані. Батько Джорджа, капітан Джон Байрон, після смерті першої дружини, що залишила йому дочку Августу, одружився вдруге - з розрахунку, на спадкоємиці багатого есквайра Джорджа Гордона. Походження Катерини Гордон сходило до будинку Стюартів, англійських королів. Саме завдяки цьому шлюбу і з'явився на світ майбутній поет, отримавши при народженні не тільки титул лорда, але і відразу два прізвища. Приєднання до них імені «Ноел» було умовою заповіту тещі Байрона і дозволено королівським патентом як виняток. Сам же Байрон ніколи не вносив до свій підпис одночасно всі отримані прізвища.

І своє власне спадщину, і придане дружини батько Байрона спустив швидко і без проблем. Хоча треба зазначити, що в цьому йому активно допомагала дружина, яка проводила час у країнах Європи. Так що поет народився у бідності і дуже рано віддали в приватну школу, звідки через рік батьки перевели його в класичну гімназію. Мати зовсім не цікавилася вихованням сина, називала його «моїм кульгавим хлопчиком», а дитячі витівки Джорджа виводили її з себе. Піддавшись гніву, вона могла кинути в хлопчика що попало. Правда, Байрон став дуже рано відповідати своїй матері глузуванням і дрібними капостями.

У гімназії Байрон вчився з рук геть погано і, за його власними словами, отримав більше користі не від учителів, а від Мері Грей, яка читала йому в дитинстві Біблію і псалми. У десять років Байрон закохався в Мері Дафф, свою кузину. Різниця у віці хлопчика не бентежила, а дізнавшись про заручини коханої, маленький Джордж впав в наймогутніший істеричний припадок. У 1799 році він став навчатися в приватній школі доктора Глен, де за два роки не тільки прочитав величезну бібліотеку, зібрану доктором, а й підлікував хвору з дитинства ногу і зміг надягати чоботи - дуже важлива для англійських лордів деталь. У 1801 році Байрона відправили в наступну школу - Херроу, але перед самим від'їздом хлопчик встиг закохатися ще в одну кузину - Маргарет Паркер. У Херроу Джордж вивчає латину і грецьку, однак без жодного інтересу. А ось англійські класики настільки підкорили його уяву, що книги він читав просто запоєм. У школі Байрон уславився лицарем через свого ставлення до товаришів і заступництва за молодших учнів. Шкільні канікули 1803 принесли йому чергову любов - цього разу цілком серйозну, до міс Чаворт. Біда була в тому, що міс Чаворт була дочкою людини, убитої дядьком Байрона. Зрозуміло, що домагання Джорджа відкинули, про що він у хвилини смутку жалкував все життя.

В університеті Кембриджа Байрон значно поглибив пізнання як в науках, так і в літературі, але набагато більше йому подобалися верхова їзда, англійський бокс, плавання, алкоголь і карти. Зрозуміло, що юний лорд постійно сидів без грошей і, природно, залазив у величезні борги. Ще в Херроу він написав кілька віршів, які увійшли до його книги «Години дозвілля», що побачила світло в 1807 році. Власне, ця збірка і вирішив його подальшу долю - головним чином тим, що нещадна критика обрушилася на книгу тільки через рік, за який поет встиг написати безліч інших віршів, поему і навіть частина роману. Застану його критика безпосередньо після виходу книги - він напевно кинув би творчість в силу природної гордості й підозріливості. Однак Байрон повною мірою розрахувався зі своїми кривдниками, склавши та видавши в 1809 році сатиричну поему «Англійські барди і шотландські критики». Успіх поеми виявився грандіозний, і «Единбурзької обозрение», проявившее особливу старанність у критиці першої книги поета, було осоромлений.

Влітку 1809 Байрон відправляється в подорож. Цілком логічно припустити, що поет, блискуче відбрив своїх літературних ворогів, відбув за кордон щасливим і задоволеним, але, на жаль, він покинув батьківщину в пригніченому стані, а з поїздки по Іспанії, Греції, Албанії та Туреччини прибув до ще більш депресивному настрої. Спроби ототожнити Байрона з його героєм, Чайльд-Гарольдом, і припущення про винятково непомірне життя за кордоном поет з обуренням заперечував, неодноразово підкреслюючи той факт, що Чайльд-Гарольд є плодом чистого вимислу і нітрохи не автобіографічний. До того ж Байрон був надто бідний для розгульного життя, а на додачу втратив у цей час мати, що, незважаючи на всі існуючі між ними проблеми, неабияк посилило його печалі.

Комментарии