Ярослав Володимирович: биография

При Ярославі виникли перші російські монастирі. У 1030 році Ярослав заснував монастирі Святого Георгія: Юр'єв монастир у Новгороді і Києво-Печерський монастир у Києві; повелів по всій Русі «творити свято» святого Георгія 26 листопада («Юр'їв день»). Він видав Церковний статут і «Руську правду» - зведення законів давньоруського феодального права. У 1051 році, зібравши єпископів, він сам призначив митрополитом Іларіона, вперше без участі константинопольського патріарха. Іларіон став першим російським митрополитом. Розгорнулася інтенсивна робота з перекладу візантійських та інших книг на церковно-слов'янський і давньоруський мови. Величезні кошти витрачалися на листування книг. У 1028 році в Новгороді була заснована перша велика школа, в якій були зібрані близько 300 дітей священиків і старост. При ньому з'явилися монети з написом«Ярославле срібло». На одному її боці був зображений Ісус Христос, на іншій - Георгій Змієборець, покровитель Ярослава.

Відомо, що для підтримання миру на північних кордонах Ярослав щорічно відправляв варягам по 300 гривень срібла. Причому плата ця була надто малою, швидше символічною, але вона забезпечувала мир з варягами та захист північних земель. Ярослав першим видав закон про престолонаслідування, згідно з яким спадкування йшло не від батька до сина, а від старшого брата молодшого.

М. Д. Присьолков трактує один з перекладів, що титул Ярослава - імператор. Митрополит Іларіон називав його «каганом»^{[неавторитетний джерело? 264 дні]}, а в граффіті на стіні Софійського собору в Києві, що оповідає про його смерть в 1054 році, Ярослав Мудрий названий кесарем.

Шанування в християнстві

Благовірний князь Ярослав Мудрий, вшановується християнами відразу після смерті, вперше як Святий згадується у Адама Бременського, який в «Діяннях первосвящеників Гамбургської церкви», що датуються 1075 роком, Великого князя Ярослава Володимировича називає святим. Ярослав Мудрий формально не входив до числа святих Російської православної церкви, 9 березня 2004 року у зв'язку з 950-ю річницею смерті, був внесений у святці Української Православної Церкви МП, а 8 грудня 2005 року, з благословення Святійшого Патріарха Алексія II, 20 лютого ( 5 березня) було внесено в місяцеслов, в честь дня поминання благовірного князя Ярослава Мудрого.

Українська православна церква Київського патріархату на Помісному соборі 2008 канонізувала князя як благовірного.

Образ в мистецтві

У середньовічній літературі

Ярослав - традиційний персонаж літературних творів агіографічного жанру -Житіє Бориса і Гліба.

Сам факт убивства служить для древніх літописців улюбленою темою для окремих сказань. Всього «Сказання про Бориса і Гліба» збереглося більше ніж в 170-й списках, з яких найстарші й найбільш повні приписуються преподобному Нестору і чорноризці Якову.

Там йдеться, наприклад, що після смерті Володимира, влада в Києві захопив пасинок Володимира Святополк. Побоюючись суперництва рідних дітей великого князя - Бориса, Гліба та інших, Святополк насамперед підіслав убивць до перших претендентів на стіл у Києві - Борису і Глібу. Гонець, посланий від Ярослава, передає Глібу звістка про смерть батька і вбивстві брата Бориса ... І ось засмучений скорботою князь Гліб пливе по річці у човні, і її оточують настігшіх його вороги. Він зрозумів, що це кінець і промовив смиренним голосом: «Раз вже почали, приступивши, здійснити те, на що послані». А сестра Ярослава Предслава попереджає, що їхній брат Святополк збирається усунути і його.