Ернст Юнгер: биография

Веймарська республіка

1921-1923 роки - офіцер у рейхсвер, працював над новим керівництвом по підготовці піхоти, читав Шпенглера і досліджував світ демонології і незвичайні можливості, пропоновані різними психоактивними речовинами. З 1921 по 1925 рік в Лейпцигу вивчає зоологію і слухає філософію у Крюгера.http: / / militera.lib.ru/memo/german/junger_e/11.jpg

У 1920 році з'явилася його книга «В сталевих грозах», друга книга «Боротьба як внутрішнє переживання» (видана в 1922 році) описує війну в ширшому масштабі, також пише роман «Буря».

У 1925 році йде у відставку, в 1926 році залишає навчання в університеті, в 1927 році переїздить до Берліна, де зав'язує контакти з консервативно-революційним рухом. Пише статтю для націонал-соціалістичної газетиV?lkischer Beobachter(«Народний оглядач») під назвою «Revolution und Idee» («Революція і ідея»), в якій проповідує революційний націоналізм і необхідність диктатури. Також пише в «Штандарти», «Білефельд», «Наступ». Співпрацює з Фрідріхом Хільшером, Ернста Нікіша.

З серпня 1926 одружується. Їх перший син, Ернст, народжується 1 травня 1926 року. У 1934 році народжується їхній другий син, Олександр.

Поряд зі створенням безлічі політичних нарисів для різних журналів, Юнгер привніс великий елемент політики в свої книги про війну. Третє видання «Сталевих гроз» було виконано в стилі радикального націоналізму, а в книгах «Лісок 125» (Das W?ldchen 125) та «Вогонь і кров» (Feuer und Blut) військовий досвід ставиться на службу радикального революційного техніцістскому націоналізму, осмисленого в рамках тоталітарної структури. Великий нарис «Робітник» (Der Arbeiter, 1932) є кульмінацією тоталітарних поглядів цього періоду життя, проте, до того ж часу Юнгер починає розчаровуватися в політиці.

Період нацистської диктатури

Після першої світової війни Ернст Юнгер разом з братом Фрідріхом Георгом захоплюється ідеями націонал-соціалізму. Зокрема, він присвячує примірник «Вогню і крові» Гітлеру («dem nationalen F?hrer Adolf Hitler»), який навіть призначив зустріч із ним, несподівано скасовану в останній момент). З приходом Гітлера до влади Юнгер починає ставитися до НСДАП зі зростаючою дистанцією, відкидаючи пропозиції про місце у виборчому списку НСДАП і образливо відгукуючись про Геббельса, втім, зберігаючи свої погляди. Протидія спробам націонал-соціалістів заявити свої права на одержав на той час популярність автора книг про війну відобразилося й у відмові Юнгера в 1933 році від місця в підданої чищенні Поетичної академії (Dichterakademie) і, як наслідок, обшуком гестапо в його будинку. Незважаючи на вільнодумство Юнгера, він залишається недоторканним, оскільки Гітлер відчуває до нього пієтет, як до героя Першої світової війни, учасником якої Гітлер був сам.

Він пише збори нарисів «Листки й камені» (Bl?tter und Steine ??, 1934), де приховано критикує расизм нацистів, роман «Африканська гра» (Afrikanische Spiele, 1936), значно змінює «Серце шукача пригод» (Das abenteuerliche Herz, 1938) і, нарешті, створює роман «На мармурових скелях» (Auf den Marmorklippen). Цей роман фігурою головного лісничого (Oberf?rster) прийнято розуміти як критику нацистського режиму. Книга критикувалася за естетизація насильства.

Друга світова війна

На Другу світову війну закликається в чині капітана, Юнгер був призначений командиром піхотної роти XIX полку. З листопада 1939 по травень 1940 року його рота перебувала на Західному валу уздовж франко-німецького кордону, спочатку в Грефферне, потім в Іффецгейме.