Едуард Миколайович Щенсновіч: биография

Нагороджений орденом Св. Георгія 4-го ступеня, орденами Св. Володимира 3-го і 4-го ступеня з бантом, орденами Св. Станіслава трьох ступенів, Золотий шаблею з написом «За хоробрість».

Підводний флот

Після закінчення війни і повернення з японського полону Е. Н. Щенсновіч отримав призначення на Балтику, де «за відмінність по службі» був проведений в контр-адмірали і призначений молодшим флагманом. Указом Імператора Миколи II від 19 березня 1906 призначений завідувачем підводним плаванням і першим командиром Загону підводного плавання. Це було перше підводне формування, що включало все були підводні човни Балтійського флоту. Щенсновіч став першим організатором практичного підводного плавання в російській флот, з його ініціативи в Росії з'явилася перша справжня база для підводних сил. Усього за два роки в Порту Олександра III (військової гавані Лібави) побудували спеціальний басейн на 20 підводних човнів, обладнаний всім необхідним для субмарин та їх команд - від пірсів до навчальних лабораторій.

Сам талановитий і діяльний офіцер він вважав , що«... підводник повинен бути високоморальною, не питущим, бравим, сміливим, відважним, не схильним морської хвороби, спритним, спокійним, життєрадісним і відмінно знають свою справу». Ця ідея лягла в основу розроблюваних у той час «Правил плавання в підводному флоті і відбору людей для служби на підводних човнах».

У 1908 - 1909 командир Навчального мінного загону, куди входив і Загін підводного плавання.

Отримані поранення давали про себе знати, його призначають, в чині віце-адмірала, членом Адміралтейства-ради (1908-1909). Керуючи комісією з перегляду «Положення про кондукторах російського флоту» в раді, адмірал готує доповідну записку з приводу наших недоліків у минулій війні, промахів, повторявшихся у вітчизняному суднобудуванні, але довести до кінця цю роботу не встиг.

Автор ряду робіт із застосування мінного зброї: «Короткі записки загального курсу мінного мистецтва» (1880 р.), «Керівництво по загальному курсу мінного мистецтва» (1884-1888 рр..), «Загальні погляди на міноносці і мінні крейсера ...» (1888 г .) та ін; наукові статті в «Морському збірнику", а також книга спогадів «Плавання броненосця Ретвізан з 1902 по 1904 рр.."

Відмінності

• Срібна медаль з бантом в пам'ять Російсько-японської війни 1904-1905 рр.. (2.4.1997)
• Орден Святої Анни I ступеня (6.12.1910)
• Орден Святого Станіслава I ступеня (1907)
• Орден Святого Володимира IV ступеня з бантом (1897) «за 25 років служби»
• Орден Святого Володимира III ступеня (6.12.1902)
• Орден Святого Станіслава II ступеня (1890)
• Орден Святої Анни II ступеня (6.12.1894)
• Золота шабля «За хоробрість» (2.4.1907) за оборону фортеці Порт-Артур.
• Орден Святого Станіслава III ступеня (1878)
• Срібна медаль «На згадку Царювання імператора Олександра III» (1896)
• Орден Святої Анни III ступеня (1880 або 1881)

Сайт: Википедия