Наши проекты:

Про знаменитості

Лев Шугуров: біографія


Лев Шугуров біографія, фото, розповіді - радянський і російський журналіст, автоісторік, інженер-конструктор
-

радянський і російський журналіст, автоісторік, інженер-конструктор

Біографія

Народився в Москві родині інженера з будівництва доріг і друкарки одній з московських газет. У 1952 році поступив в МГТУ ім. Баумана на спеціальності «Автомобілі». За сконструйований 10-ти кубовий моторчик для гоночних моделей автомобілів на четвертому курсі отримав престижну тоді стипендію Жуковського. Диплом Лев Шугуров захистив за темою «мікролітражний автомобіль» і за розподілом потрапив на МЗМА (АЗЛК).

Кар'єра на МЗМА

Молодого інженера-конструктора визначили в конструкторське бюро кузовів. Уже через півроку він стає провідним конструктором по гоночних автомобілів. У результаті в 1961 році був зібраний «Москвич-ГЗ», який згодом неодноразово перемагав на чемпіонатах СРСР з кільцевих автомобільних гонок. За роки роботи на АЗЛК під керівництвом Шугурова на заводі були зібрав чотири гоночних автомобіля, серед яких «Москвич-Г4», «Москвич-407 купе». Мабуть, найвідоміша конструкторська розробка Льва Михайловича - «Антилопа гну» з фільму «Золоте теля». Вона була зібрана з частин інших автомобілів: рама від «УАЗ-452», задній міст від «ГАЗ-21». За кресленнями Шугурова зробили облицювання кузова, переставили кермо на праву сторону.

Пізніше, в 1965 з'явилася ідея спроектувати двигун, який би відповідав вимогам Формули 1. У КБ вирішили почетверити двоциліндровий мотоциклетний двигун, який випускав Всесоюзний НДІ Мотопром р. Серпухов. Але для цього необхідні були дефіцитні на той час деталі, які можна було знайти тільки за кордоном. І все ж два мотори побудувати вдалося. На цьому епопея з двигуном для Формули 1 завершилася.

Після цього Лев Шугуров прийняв нелегке для себе рішення - піти з МЗМА.

Журналістська кар'єра

У 1958 році в журналі «За кермом» виходить перша публікація Льва Шугурова. Присвячена вона була тому самому мікролітражного автомобілю, над яким Шугуров працював ще в МВТУ, і яка пізніше виставлялася на ВДНГ. Вона й донині збереглася і перебуває в запасниках Політехнічного музею.

У 1967-1994 рр.. Лев Шугуров працює в журналі «За кермом» як штатного журналіста відділу «Наука і техніка», а потім завідувача відділом і члена редакційної колегії. Паралельно співпрацює з 80 виданнями, серед яких такі популярні журнали, як «Моделист-конструктор», «Наука і життя», «Оглядач», «Сільський механізатор». Це був нонсенс для того часу: писати одночасно для декількох видань через жорстку конкуренцію між ними дозволялося не кожному. Пізніше були журнали «Автомобіль», «Автомобілі», перейменований з «Новин авторинку», «Драйв», російське видання «Автокар».

Шугуров писав про вітчизняну автомобільної та мотоциклетної техніки, про автоспорт, про історію автомобілебудування і навіть примудрявся давати огляди зарубіжних новинок, що в Радянському Союзі не віталося. За його словами, особливих переваг в тематиці не було, лише б мова йшла про автомобілі.

У середині 70-х років минулого століття Лев Шугуров, вже трудився заввідділом в журналі «За кермом», запропонував регулярно публікувати історію радянського автопрому в малюнках. Саме в малюнках, а не в фото, оскільки багато історичних авто сфотографувати вже не було можливості.

З 80-х Шугуров коментував чемпіонати СРСР по автомобільних кільцевих перегонів, а на початку 1990-х - Гран-прі Формули -1 на російському телебаченні, був членом Федерації Автоспорту СРСР.

В історії вітчизняного автопрому, як і багато в чому іншому Лев Шугуров став піонером. Приватна бібліотека Шугурова - одне з найбагатших в Росії зібрань книг і журналів з автомобільної тематики на 6 мовах.

Насилу зібраний матеріал ліг в основу першої книги Льва Шугурова «Автомобілі країни Рад». Двотомник побачив світло в 1978 році і вже в 90-і роки при третьому перевиданні вийшов тритомник «Автомобілі Росії та СРСР». Потім були «Під знаком лева», «Історія Рено в Росії», «Стара любов не іржавіє» і вже легендарна «Погоня за Руссо-Балт», «У дзеркалі заднього виду» (2007).

Комментарии

Сайт: Википедия