Фрідріх Шиллер: биография

Найвідоміші балади Шиллера (1797) -Кубок(Der Taucher),Рукавичка(Der Handschuh),Полікратом перстень(Der Ring des Polykrates) іІвікови журавлі(Die Kraniche des Ibykus), стали знайомі російським читачам після перекладів В. А. Жуковського.

Світову популярність здобула його «Ода до радості» (1785), музику до якої написав Людвіг ван Бетховен.

Останні роки життя Шиллера були затьмарені важкими затяжними хворобами. Після сильної застуди загострилися всі старі недуги. Поет страждав хронічним запаленням легенів. Він помер 9 травня 1805 року в віці 45 років від туберкульозу.

Останки Шиллера

Фрідріх Шиллер був похований в ніч з 11 на 12 травня 1805 року на веймарський кладовищі Якобсфрідхоф в склепі Кассенгевельбе, спеціально відведеному для дворян і шанованих жителів Веймара, не мали власних фамільних склепів. У 1826 році останки Шиллера вирішили перепоховати, але вже не змогли точно ідентифікувати. Вибрані довільно як найбільш підходящі останки були перевезені в бібліотеку герцогині Анни Амалії. Дивлячись на череп Шиллера, Гете написав однойменне вірш. 16 грудня 1827 ці останки були поховані в князівської усипальниці на новому кладовищі, де згодом поруч зі своїм другом згідно із заповітом був похований і сам Гете.

У 1911 році був виявлений ще один череп, який приписали Шиллеру. Довгий час йшли суперечки про те, який же з них справжній. В рамках акції «Код Фрідріха Шиллера», що проводилася спільно радіостанцією «Mitteldeutscher Rundfunk» та Фондом «Веймарський класицизм», експертиза ДНК, проведена в двох незалежних лабораторіях навесні 2008 року, показала, що жоден з черепів не належав Фрідріху Шиллеру. Останки в труні Шиллера належать як мінімум трьом різним людям, їх ДНК також не збігається з жодним із досліджуваних черепів. Фонд «Веймарський класицизм» прийняв рішення залишити труну Шиллера порожнім.

Рецепція творчості Фрідріха Шиллера

Твори Шиллера були захоплено сприйняті не тільки в Німеччині, а й інших країнах Європи. Одні вважали Шиллера поетом волі, інші - оплотом буржуазної моральності. Доступні мовні засоби та влучні діалоги перетворили багато рядки Шиллера в крилаті вирази. У 1859 році сторіччя від дня народження Шиллера наголошувалося не тільки в Європі, але і в США. Твори Фрідріха Шиллера заучували напам'ять, з XIX століття вони увійшли в шкільні підручники.

Після приходу до влади націонал-соціалісти намагалися представити Шиллера «німецьким письменником» у своїх пропагандистських цілях. Однак у 1941 році постановки «Вільгельма Телля», як і «Дона Карлоса» були заборонені за наказом Гітлера.

Найбільш відомі твори

П'єси

• 1784 - «Змова Фієско в Генуї»
• 1804 - «Вільгельм Телль»
• 1799 - драматична трилогія «Валленштейн»
• 1781 - «Розбійники»
• 1801 - «Орлеанська діва»
• 1787 - «Дон Карлос, інфант іспанський"
• «Димитрій» (не була закінчена через смерть драматурга)
• 1783 - «Підступність і любов"
• 1800 - «Марія Стюарт»
• 1803 - «Мессинську наречена»