Лариса Шепітько: біографія

Біографія

У 1954 році закінчила середню школу у Львові. У 1955 році вступила на режисерський факультет ВДІКу (майстерня А. П. Довженка, після його смерті в 1956 році - М. Е. Чіаурелі). Ще в студентські роки вона знялася в декількох фільмах як актриси, в тому числі в «Поеми про море» (1958), розпочатої А. П. Довженко і завершеною його дружиною, Юлією Солнцевою.

Перший повнометражний фільм - дипломна робота «Спека» (1963) за повістю Чингіза Айтматова «Верблюжа око» - знімався в Киргизії, де якраз незадовго до цього була реорганізована Кіностудія документально-художніх фільмів, що отримала в 1961 році назва «Кіргізфільм». На етапі монтажу картини Ларисі Шепітько допомагав Елем Климов, в той час також студент ВДІКу. У 1963 році вони стали подружжям (їх єдиний син Антон народився в 1973 році). А фільм «Спека» був удостоєний премії за дебют на МКФ у Карлових Варах (1964).

Популярність Ларисі Шепітько приніс її другий фільм «Крила» (1966), що розповідає про післявоєнну долю льотчиці Надії Петрухін - одну з кращих своїх ролей в цьому фільмі зіграла Майя Булгакова, визнана в 1966 році «кращою актрисою року».

Наступний фільм - «Родина електрики» за мотивами оповідання Андрія Платонова - знімався в селі Сероглазка Астраханській області, причому в картині були зайняті і багато непрофесійні виконавці, жителі села. Фільм разом з новелами «Ангел» О. С. Смирнова та «Мотря» Г. С. Габая повинен був увійти в кіноальманах «Початок невідомого століття», який студія «Мосфільм» готувала до 50-річчя Жовтневої революції. Однак з цензурних міркувань ні «Батьківщина електрики», ні «Ангел» не були випущені на екран (картину вдалося відновити і показати глядачам тільки через 20 років, в 1987 році). До речі, саме Андрій Смирнов незабаром зняв свій найвідоміший фільм «Білоруський вокзал» (1970), зйомки якого спочатку планувалося доручити Ларисі Шепітько.

Потім Лариса Шепітько зняла свій перший кольоровий фільм, музичну казку «У тринадцятому годині ночі »(1969) - новорічне ревю з такими відомими артистами, як Володимир Басов, Георгій Віцин, Зіновій Гердт, Спартак Мішулін, Анатолій Папанов і ін

Друга (і остання) кольорова картина «Ти і я» (1971) була знята за сценарієм Лариси Шепітько і Геннадія Шпалікова і присвячена їх поколінню, поколінню тридцятирічних. Герої фільму - Петро і Саша, талановиті вчені-медики, які «заради випадкових і необов'язкових удач, заради престижних перспектив ... відклали свій талант на час (як вони вважали) і кинулися в світ матеріально-ділових завоювань». Головні ролі у фільмі зіграли Леонід Дьячков, Юрій Візбор і Алла Демидова (спочатку на головну жіночу роль пробувалася Белла Ахмадуліна). У тому ж році на МКФ у Венеції режисер був нагороджений за цю картину медаллю в конкурсі молодого кіно.

У 1974 році Ларисі Шепітько було присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв РРФСР.

Незабаром починаються зйомки фільму «Сходження» за повістю Василя Бикова «Сотніков». У цьому фільмі перші великі ролі блискуче зіграли молоді актори Борис Плотніков та Володимир Гостюхін. Фільм перебував на межі заборони і вийшов на екрани лише після втручання першого секретаря ЦК КП Білорусії Петра Машерова. «Сходження» - сильна екзистенційна драма про віру і зраду - було удостоєно головних призів Всесоюзного кінофестивалю в Ризі, а на міжнародному кінофестивалі в Західному Берліні фільм отримав Гран-прі «Золотий ведмідь", премії ФІПРЕССІ та екуменічного журі. У 1978 році Лариса Шепітько отримала запрошення увійти в журі Берлінського кінофестивалю.

Комментарии