Наши проекты:

Про знаменитості

Юрій Юліанович Шевчук: биография


1990-ті роки

Початок 90-х років змінило розстановку сил на сцені, що позначалося і на моделях поведінки вітчизняних рок-музикантів; відомо, наприклад, що Юрій Шевчук відкрито конфліктував з Миколою Расторгуєвим (як представником комерційного напрямку в музиці) на презентації «Чорного альбому» в січні 1991 року. Культові постаті рок-руху країни стають менш агресивні у своїх віршах, музиці, ніж поп-музиканти, які в цей час займають основні концертні майданчики країни. Але Юрій Шевчук і його група «ДДТ» продовжує свій курс, записуючи нові пісні та альбоми - ліричні, філософські, соціальні. У 1992 році дружина і натхненниця Юрія Шевчука - Ельміра помирає від раку.

З цього часу основна мета Шевчука - проведення великих концертних програм («Чорний Пес Петербург», «Від і до» та ін.) 20 травня 1993, на честь дня народження Санкт-Петербурга, група дала відкритий концерт на Палацовій площі, на якому були присутні 120 тисяч осіб. Того ж літа група взяла участь у міжнародному фестивалі «Білі ночі Санкт-Петербурга» в Берліні, а восени була удостоєна престижної музичної премії «Овація» як краща рок-група року, а Шевчук був визнаний кращим рок-співаком року.

У той же час Шевчук гостро реагує на події в країні - обстріл Білого дому 1993 року, війну в Чечні і намагається бути завжди в центрі подій, часто виступає з критикою в бік офіційної влади, спілкується в пресі на гострі соціальні теми. У 1995 році відбулася поїздка Юрія Шевчука в Чечню. Він розмовляє з солдатами в бліндажах і укриттях, виступає з акустичними концертами, кілька разів потрапляє під обстріл. У цій поїздці Шевчук робить трагічну за своєю суттю відеозйомку, де просить солдатів представитися і назвати своє рідне місто. Через кілька років стало відомо, що з двох десятків хлопців, увічнених на плівці, з війни повернувся лише один. Після підписання Хасавюртовського договору про мир Юрій Шевчук провів концерт на стадіоні «Динамо» у Грозному восени 1996 року для мешканців Чеченської республіки. Це була його відповідь на критику Бориса Гребенщикова, який висловлювався проти того, що російські музиканти виступають перед солдатами в Ханкалі, коли вони повинні також співати і для людей у ??Чечні.

90-і роки обернулися для Юрія Шевчука як болем, а й успіхом. У складі групи «ДДТ» були записані альбоми: «Відлига» (1990), «Пластун» (1991), «Актриса Весна» (1992), «Чорний пес Петербург» (1994), «Це все ...» (1994 ), «Любов» (1996), «Народжений в СРСР» (1997), «Світ номер нуль» (1999).

Крім турів по країні, Шевчук в цей час часто гастролює за кордоном. Німеччина, США, Австралія, Угорщина, Франція, Японія, Англія, Канада, Ізраїль, країни СНД - скрізь концерти проходять з великим успіхом.

Ставши до середини 90-х років визнаним метром російської рок-музики, Юрій Шевчук продовжує підтримку молодих колективів та виконавців. Разом із друзями він організовує великі фестивалі, на які запрошує талановитих музикантів, відібраних ними під час гастролей по країні. Результатом фестивалю стають запису дисків - збірок пісень найкращих груп на власному лейблі «ДДТ». Таким чином, молоді музиканти отримували можливість заявити про себе широкій громадськості.

Інша сторона музичної діяльності Шевчука - непримиренна боротьба з поп-виконавцями, яка виражається у виконанні пісень «Фонограммщік» і «Попса», публікаціях у ЗМІ критичних інтерв'ю і заяв, а іноді навіть у фізичних зіткненнях. Так, Філіпу Кіркорову Юрій Шевчук завдав «укол» за допомогою звільненого звукорежисера Пилипа. Удвох вони поширили запис в Інтернеті з реальними звуками, які видає Кіркоров під фонограму, зображуючи на сцені вокал. Також група «ДДТ» взяла участь у складанні законопроекту, що регламентує використання фонограми у виступах.