Сергій Володимирович Шаховський (Шаховськой): биография

*) Княгиня Є. Д. Шаховська зверталася до багатьох людей з проханнями, з листами ... Відомо, зокрема, що в 1888 році княгиня Є. Д. Шаховська листувалася з питань улаштування православ'я в Естонії зі святим праведним Іоанном Кронштадтський, який прислав їй своє благословення і 200 рублів для Пюхтіцкого монастиря і на просвітницькі цілі.Ось що вона писала:

n

«13 вересня 1888 року. Вельмишановний отець Іоанн! Ваше ім'я і ваші справи надто відомі, щоб мені треба було в багатьох словах пояснювати вам, навіщо я, вам невідома, зважилася звернутися до вас. Дива прошу я у вас, не для себе або близької мені іншу людину, а для справи, яку дуже люблю, але щохвилини відчуваю - наскільки сили мої слабкі і воля недосконала в служінні Йому ... "(Прим. Далі княгиня описує проблеми, пов'язані з пристроєм храму на Пюхтіцкой горі в цій місцевості.)
NВ архіві збереглася копія відповіді Єлизаветі Дмитрівні отця Іоанна від 26 вересня 1888 року:

n

n

"Ваше сіятельство, достоуважаемая княгиня Єлизавета! Отримав ваш лист і з серцевим співчуттям прочитав його. Так нагородить Вас Господь за вашу посильну допомогу в утвердженні Православ'я в краї, де Господь судив Вам жити і діяти на благо народу і на славу Божу ... Ви просите у Бога чуда для успішного поширення Православ'я і для надання допомоги бідним естам і латишам. Бог є Бог чудес в усі часи ... Він створив і створить чудеса у Вашому братерство і затвердить Ваше справу до кінця. Маю честь надіслати на потреби суспільства 200 рублів. Сердечно Вам вклоняюся, княгиня. Ваш покірний слуга і богомолець - протоієрей Іоанн Сергієв ".

n

n

Турбота про хворих і страждущих була постійною турботою ігумені та попечителькою обителі княгині Єлизавети Шаховської. Ось що пише княгиня Шаховська юристу Ф. Н. Плевако:

n

«Ми - росіяни, православні, повинні піти назустріч нашим естонським братам і дати їм те, без чого на землі людині жити не можна: церкву, школу, догляд за хворими ... і чого вони, будучи бідні, самі собі дати не можуть.... Перш за все, цифри, що повідомляються священиками парафій, вказують на такі потреби:
n1) Треба прізреть 88 старих і немічних;
n2) Треба скрізь лікувати народ, позбавлений в Естляндії лікарської допомоги;
n3) Треба створити притулок для сиріт (22 круглих, 84 не мають одного з батьків) і зразкову школу для естонських православних дівчаток, з яких могли б вийти шкільні вчительки ».

n

Свої останні роки вона провела в маленькому будиночку поблизу Пюхтіцкого монастиря, де й померла в 1939 році. Похована в Пюхтіцком монастирі.

n

"... Енергія Вь роботі без' відкладання« Вь довгий ящік' »була відмінною, суб'єктивної рисою князя, умевшаго при етом' с'дивовижною вірністю відразу розрізняти, що Вь справі істотно важливо і що неважливо, за що треба взятися скоріше і що может' почекати. Цю-ж енергію, швидкість і готовність Кь роботі князь умел' вселяти і Вь окружавшіх' його ліц', яких вдохновлял' собственним' прімером', працюючи майже без перепочинку весь день. Встаючи дуже рано, князь займався і прінімал' прохачів до сніданку, затем' уезжал' по делам' або председательствовал' Вь очередних' заседаніях', де завжди був цілком хазяїном своєї справи, так' как' постійно Вь досконало знав разсматріваемие питання і всю попередню по ньому листування і умел' вести дебати так', що все потрібне виступало назовні, не даючи розігруватися шкодять справі словоговоренію.
NПеред' обедом' (Вь 6 - 7 годині) князь звичайно спал' час' чи півтора, а після обіду знову займався, читав, просматрівал', вел' деловия бесіди, але вже ніколи не подпісивал' бумаг' решающаго і серьезнаго значення.
N-Я це роблю неодмінно утром', говорив він, зі свіжою головою і цілком відпочивши ... «Злоби дня» іноді затемняют' думку і направляют' рішення не на відповідний шлях. Утром' ж, до всяких встреч', вражень і разговоров', все якось ясніше, простіше, видніше.
NПодпісивая по утрам', В своем' рабочем' кабінеті, паперу, по канцелярії і губернському правленію, князь завжди знайомився з усією листуванням по тому чи іншої справи, і тому настільки добре знав становище каждаго питання, що часто могь Вь етом' щодо посперечатися сь любим' із своїх советніков' і діловодів. Вь бутність мою Вь Ревеле князь не раз указивал' своїм чіновнікам' на помилки Вь діловодстві, незамчеченния особами, близько стояли Кь справі, але не укрившіяся од зоркаго спостереження образцоваго начальника губернії.
NПо вечорах князь любив іноді пограти Вь карти у знайомих або Вь русском' общественном' зборах.
n. ..
nРусское громадські збори Вь Ревеле, викликане Кь життя Вь 1888 році, особистою ініціативою князя С. В., було йому завжди дуже дорого, так' как' он' лелеял' мрію про можливість єднання, на грунті російського клубу, благомислящіх' немецкіх' елементов' краю с'русскім' обществом' путем' постояннаго взаімнаго їхні зближення та ознайомлення местних' інтеллігентних' сіл' с'творами російського мистецтва, російської музики і російської літератури.
nПостройкой собственнаго будинку для російського зборів князь хотел' остаточно поставити його на ноги і дати можливість продовжувати своє подальше існування без' урядової субсидії, одержуваної собраніем' с'1891
nПроект' князя про зведення для російського клубу собственнаго кам'яного будинку здійснився, але начальнику губернії не судилося побачити цього будинку власними очима: освячення закладки будівлі русскаго зборів Вь Ревеле відбулося 10 червня 1894, а 12 жовтня того-ж року князя З. В. не стало ... Що-ж стосується мрії князя про можливість зробити російську клуб' Вь Ревеле центром' зближення руських краю с'місцевими елементами, то мрія ця так' весь час і залишалася мрією й годі! Русское собрание Вь Ревеле Вь мій час завжди порожнє, так' как' в самому местном' русском' суспільстві не було громадськості. Можна-ли було тому очікувати якого-небудь нравственнаго впливу з боку російського зборів на місцеве ньмецекое культурне товариство, що мало масу ферейнов' і кружков', коли самі ж росіяни майже не заглядали у своє зібрання, а якщо і йшли туди, то тільки для того, щоб "повінтіть" або пограти на білліарде? Це с'одного боку. С'іншого - окружавшія покойнаго начальника губернії особи, його, так' сказати, бліжайшіе помічники. не хотіли, або, вірніше, не вміли, домогтися цього єднання, що було б найвищою мірою бажано і вкрай корисно для краю. Вони, Кь жаль, недостатньо ясно усвідомлювали розумні завдання обрусіння і бачили способи здійснення благої мети Вь слішком' резком' натиску і ненужном' тиску.
NЯвівшісь Вь Естляндську губернію с'кращими намірами, повними міролюбівих' замислов', князь, завдяки вищесказаного, крім волі, пріобрел' репутацію "фанатика", неужівчіваго, неуступчіваго, ідущаго "на пролом'", чого на самому ділі не було зовсім і що йому було нав'язано оточували його особами. "

n