Меїр Шамгар: биография

Останнє постанову, написане Шамгаром на посаді Голови Верховного суду (у справі «Банк Ха-Мізрахі проти Мігдаль") послужило маніфестом безпрецедентного конституційного тлумачення, розвиненого надалі в судовій практиці наступника Шамгара, Аарона Барака, під загальним визначенням «конституційна революція». У цій постанові було вперше визнано нормативне верховенство «Основних законів» Кнесету про свободу і гідність людини і про свободу підприємництва, в масштабах дозволяють Верховному суду оголошувати про недійсність законів Кнесету, що не виконують запропонованих в «Основних законах» вимог конституційного балансу.

Розвиток додаткових областей права

У сфері цивільного (в першу чергу контрактного) права в постановах Шамгара розвинулася додаткова тенденція, яка призвела до значного розширення меж судового розсуду і створення якісно нових сфер судової правотворчості: широке тлумачення неясних законодавчих термінів, як то «сумлінність» (івр. ??? ???) або «інтерес суспільства» (івр. ???? ??????; схоже з лат.interest reipublicae), і визначення їх «термінами-клапанами» ( івр. ????? ?????), що перетворюють багато з формально встановлених в законодавчому порядку принципів цивільного права в, свого роду, оціночні категорії, що дозволяють судді відійти від формальних правил з метою розгляду відносин сторін з об'єктивної точки зору і справедливого вирішення правового конфлікту.

У галузі цивільного права відомі також, наприклад, неприйняття Шамгаром економічного аналізу деліктного права, розвиток принципів компенсації душевних травм і широкий розвиток сімейного права, в тому числі в питаннях принципів поділу майна при розлученні, прав дітей і т.д.

Був значним і внесок Шамгара у розвиток кримінального права. У цій області Шамгар відомий, крім іншого, і виправдувальним вироком у розгляді апеляції Івана Дем'янюка (засудженого окружним судом до смертної кари), внаслідок сумніви в достатності впізнання Дем'янюка як відомого своєю жорстокістю охоронця нацистських концентраційних таборів «Івана Грозного».

«Комісії Шамгара»

Меїр Шамгар стояв на чолі кількох громадських комісій, до і після виходу у відставку, кожна з яких отримала назву «Комісія Шамгара» (івр. ???? ????).

Комісія з військовим судам

У 1976 році Шамгар очолив комісію, призначену міністром безпеки і міністром юстиції з метою перевірки необхідності провести реформу у військовій судовій системі. Комісія прийшла до висновку про необхідність заснування постійної комісії з питань призначення військових суддів (без прямої залежності від армійського командування), визначенні терміну каденції військових суддів (виключаючи можливість дострокового звільнення), прийняття правила про обов'язкове юридичному досвіді Голови Військового апеляційного суду і т. д. Рекомендації комісії були спочатку відкинуті міністром безпеки Езер Вейцманом, але надалі приведені у виконання під наглядом Комітету безпеки та зовнішніх відносин Кнесету.

Комісія по підставі Маале-Адумім

У 70-і роки Шамгар очолив комісію, призначену першим урядом Іцхака Рабіна, яка подала уряду рекомендації по підставі єврейського міста Маале-Адумім на Західному березі річки Йордан.

Комісія з бойні в Печері Патріархів

Після масового вбивства , вчиненого Барухом Гольдштейном 25 лютого 1994 в Печері Патріархів у Хевроні, Шамгар очолив слідчу комісію (складалася також із суддів Елієзера Голдберга і Абдельрахмана Зу'абі), призначену за рішенням уряду від 27 лютого 1994 року з метою розслідування обставин бойні. У звіті, поданому уряду 26 червня 1994 року, комісія доповіла про серйозні недоліки в існуючому методі охорони Печери Патріархів. Комісія рекомендувала ввести в Печері роздільні режими молитов для мусульман і євреїв, заснувати особливий підрозділ охорони Печери, заборонити носіння зброї в межах Печери і прийняти інші кроки, спрямовані на підтримку безпеки в Печері.