Борис Іванович Шавирін: біографія

Біографія

Народився в родині залізничного робітника. Закінчив Ярославський вечірній робітничий факультет (1925), потім МВТУ ім. Н. Е. Баумана (1930) за фахом «інженер-механік з артилерійському озброєння». Працював інженером у виробничому відділі гарматно-збройно-кулеметного об'єднання, паралельно займався викладацькою діяльністю, вів у МВТУ курс опору матеріалів.

З 1932 року старший інженер-конструктор, потім начальник КБ на заводах. У 1937-1938 в Спеціальному конструкторському бюро № 4 (СКБ-4) при Ленінградському артилерійському заводі № 7 ім. М. В. Фрунзе (завод «Арсенал») під керівництвом Шавиріна і при його особистій участі була створена система радянського мінометного озброєння (50-мм ротний, 82-мм батальйонний, 107-мм гірничо-в'ючний і 120-мм полковий міномети). Після першого застосування мінометів Шавиріна в серпні 1939 року в боях біля річки Халхін-Гол виходить постанова уряду «Про збільшення виробництва мінометів і мін», розширюються роботи з ним в інших КБ і починається масовий випуск. Досвід військових дій на Халхін-Голі і особливо під час радянсько-фінляндської війни 1939-1940 років переконливо показав, що міномети є незамінним зброєю піхоти в сучасному бою, особливо в умовах закритої важкопрохідної пересіченій місцевості. Крім мінометів в 1939-1940 роках СКБ-4 Шавиріна розробило і здала на озброєння ВМФ великий морський бомбомет БМБ-1 для глибинних бомб, яким оснащувалися кораблі протичовнової оборони.

Напередодні Великої Вітчизняної війни Наркомат держбезпеки завів на Шавиріна кримінальну справу за обвинуваченням його у «шкідництві, злісну і навмисному зриві створення мінометів", розпорядження про його арешт було підписано наркомом держбезпеки і генеральним прокурором. Проте за наполяганням наркома озброєнь Б. Л. Ванникова він не був засуджений. Проте головний конструктор практично всіх вітчизняних мінометів Шавирін був змушений через СКБ-4 перейти на роботу в СКБ НДІ-13 і повернувся до розробки нових мінометів вже тільки після початку війни.

З перших же днів Великої Вітчизняної війни конструкторський колектив під керівництвом Шавиріна, евакуйований до Пермі, наполегливо працював над модернізацією та спрощенням конструкцій мінометів. Надаючи особливого значення подальшому вдосконаленню мінометного озброєння, ДКО 11 квітня 1942 прийняв постанову, на підставі якого в підмосковній Коломні на території заводу № 4 на базі фахівців СКБ НДІ-13 і мінометної групи конструкторів заводу № 7 було створене Спеціальне конструкторське бюро гладкоствольної артилерії (СКБ ГА, нині ФГУП «КБ машинобудування»). Шавирін був призначений начальником і головним конструктором і залишався керівником СКБ до кінця життя. За три військові року в найнесприятливіших умовах, поряд з технічною допомогою серійним заводам, конструктори та інженери Спеціального конструкторського бюро виконали близько 50 ДКР та НДР, з них половина завершилася виготовленням дослідних зразків зброї. Простота і технологічність конструкцій радянських мінометів дозволили розгорнути в короткі терміни їх масове виробництво і повністю забезпечити потреби фронту.

Після закінчення війни з прийняттям на озброєння (а значить і в серійне виробництво) нових зразків наркомати вже не поспішали. Висловлювалися навіть думки, що, нібито, міномети вичерпали себе. І все ж на початку 1950-х були здані на озброєння 160-мм міномети і 240-мм міномети, а також 82-мм і 107-мм безвідкатні гармати супроводу піхоти. Пізніше розроблені і виготовлені два дослідні зразки міномета на гусеничному ходу калібру 420 мм з дальністю стрільби до 25 км міною зі спецзарядом (провідний конструктор С. П. Ванин). Значні знаряддя пройшли на військовому параді з Червоної площі. На цьому етап роботи СКБ під керівництвом Шавиріна по гладкоствольної мінометної артилерії закінчився.

Друга світова війна дала потужний поштовх оновленню озброєнь провідних країн, в тому числі і нашої. У зв'язку із збільшеною роллю бронетехніки були затребувані масові засоби її поразки кумулятивними зарядами, причому з високою точністю. Фахівці довели, що таку бойову задачу успішно можуть виконувати ПТУР - протитанкові керовані ракети, до розробки яких німці приступили ще наприкінці війни. Ці проекти були потім продовжені в ряді західних країн. Для СКБ це була тверда перспектива, і головний конструктор вхопився за нову тематику. Під керівництвом Бориса Івановича Шавиріна був розроблений комплекс «Джміль» (конструктор С. П. Непереможний), який в 1960 році показав добрі результати на полігоні в присутності М. С. Хрущова. Результатом напруженої праці головного конструктора стали також: комплекс «Скорпіон», комплекс «Малютка», переносний зенітно-ракетний комплекс «Стріла-2», рухливий комплекс з балістичної ракетою «Гном».

Нагороди та звання

Доктор технічних наук (1952), член-кореспондент Академії артилерійських наук (1949). Герой Соціалістичної Праці (1945), лауреат Ленінської премії (1964), тричі лауреат Сталінської премії (1942, 1950, 1951), нагороджений двома орденами Леніна, орденом Суворова 2-го ступеня, двома орденами Трудового Червоного Прапора, медалями.

Пам'ять

У Меморіальному парку Коломни встановлено його бронзовий бюст (1985), одна з вулиць Коломни названа його ім'ям.

У Ярославлі існує проїзд Шавиріна (Дзержинський район).

Комментарии

Сайт: Википедия