Чжоу Еньлай: биография

У в'язниці Чжоу Еньлай підтримував дисципліну серед своїх товаришів, організував політзаняття та дискусії з актуальних соціальних та політичних питань. Публічні слухання по справі Чжоу Еньлая в липні 1920 року викликали величезний інтерес в місті, і 17 липня суд оголосив вирок про звільнення Чжоу Еньлая і його товаришів «за закінченням терміну ув'язнення». За час перебування під вартою Чжоу Еньлай був відрахований з університету Нанькайского, і тому вирішив продовжити освіту у Франції в рамках частково субсидувала урядом програми. Будучи вже відомим в Тяньцзіні журналістом і редактором, Чжоу Еньлай зумів перед від'їздом за кордон заручитися згодою впливової місцевої газети «Ішібао» представляти її в країнах Європи, розраховуючи, що отримується від газети гонорар на перших порах допоможе йому матеріально.

Життя в Європі

13 листопада 1920 Чжоу Еньлай прибув до Марселя, звідки поїздом виїхав до Парижа, де оселився в дешевому готелі в Латинському кварталі. Живучи в Парижі, він один час влаштувався робітником на автомобільний завод «Рено», кілька місяців пропрацював на вугільній шахті в Ліллі і на металургійному заводі в Сен-Шамоні біля Ліона. Навесні 1921 року Чжоу Еньлай був прийнятий у члени паризької комуністичної групи - однієї з восьми комуністичних осередків, що об'єдналися згодом у Комуністичну партію Китаю. Під час перебування в Європі Чжоу Еньлай, крім Франції, їздив також по Німеччині й Англії, і постійно писав репортажі для газети «Ішібао», інформуючи китайських читачів про події у світі події. Китайська комуністична осередок отримала запрошення надіслати делегатів на I з'їзд КПК (липень 1921 року), але з технічних причин не змогла його здійснити.

У березні 1922 року Чжоу Еньлай переїхав до Берліна, де незабаром заснував німецьку клітинку КПК. У травні 1922 року він запропонував проект статуту нової організації, яка прийняла назву «Комуністична партія китайської молоді, яка проживає в Європі», яка була заснована рік тому. У жовтні 1922 року в Берліні Чжоу Еньлай познайомився з відомим сичуаньський генералом Чжу Де і дав йому рекомендацію для вступу в КПК. Після рішення КПК про співпрацю з Гоміньданом, 25 листопада 1923 року в Ліоні установчі збори Європейського відділення Гоміньдану обрало Чжоу Еньлая своїм керівником. Разом з тим він створив європейську організацію КПК та європейське відділення молодіжної комуністичної організації китайців, прийняв безпосередню участь у створенні друкованих органів цих організацій - журналів «Шаонянь» («Молодь») і «Чігуан» («Червоний світло») і опублікував у них в 1922-1924 рр.. безліч статей.

У Європі важкі умови життя привчили Чжоу до скромного життя: він сам готував, стирав, прибирав, ремонтував речі. Разом з цим він був ерудованим, освіченою людиною, знав англійську, французьку та німецьку мови.

Влітку 1924 року Чжоу Еньлай за наполяганням ЦК КПК відбув назад в Китай.

У союзі з Гоміньданом

На початку вересня Чжоу Еньлая став тимчасовим главою парткому провінції Гуандун, а також керівником військового відділу та відділу пропаганди. Чжоу Еньлай формував дружини робочої і селянської самооборони, виступав на мітингах і зборах на підтримку революційного уряду Сунь Ятсена і мобілізації сил для відсічі контрреволюції. Незабаром він був відправлений у якості політичного інструктора в Академію Вампу, що готувала кадри для армії революційного уряду Південного Китаю, а з листопада став начальником політвідділу Академії. Під час 1-го і 2-го Східних походів Чжоу Еньлай був на передовій разом з курсантами Академії і брав участь у бойових діях. Також в цей час він брав участь у роботі чергового з'їздів КПК і Гоміндану. Тут, в Гуанчжоу, Чжоу Еньлай познайомився з іншим видатним китайським революціонером Мао Цзедуном, в той час членом ЦК КПК, кандидатом у члени ЦВК Гоміньдану, редактором журналу «Політичний тижневик».