Ян Чечот: біографія

Біографія

У 1809-1815 роках навчався в Новогрудку в домініканської школі одночасно з Адамом Міцкевичем. У 1815 році виїхав навчатися у Віленському університеті, куди вступив у 1816 році і з-за фінансових труднощів провчився лише один рік. Служив в Радзівіллівського комісії, створеної за указом імператора Олександра I в лютому 1814 для розпорядження спадщиною Домініка Радзивілла (1786-1813), полковника військ Варшавського герцогства, який зі своїм кінним полком брав участь у поході Наполеона в Росію.

У червні 1818 року був прийнятий в таємне товариство філоматів. У 1823 році організував поетичний клуб «Касталія». До клубу входили майбутній збирач і перекладач литовських пісень Емерік Станевич, поет і перекладач Данте Юліан Корсак та інші. Одночасно був керівником входить у суспільство філаретів гуртка Блакитних, що поєднував літераторів, і брав участь у діяльності Лучезарний.

Був заарештований у справі філоматів 22 жовтня октября 1823 року. Утримувався в колишньому костелі місіонерів, потім був переведений в колишній францисканський монастир. За вироком Ян Чечот, Томаш Зан і Адам Сузін 10 22 жовтня 1824 були відправлені до Оренбурга. У Кізільской фортеці Чечот відбув шестимісячний термін ув'язнення, який закінчився в травні 1825 року. Живучи на засланні в Кизил, перекладав Вашингтона Ірвінга (переклад вийшов у Вільні, 1830), писав вірші. У 1826-1830 роках жив в Уфі. У травні був звільнений від поліцейського нагляду і отримав дозвіл оселитися в центральних губерніях Росії. З 1831 року жив у Твері, де під час епідемії холери за наказом губернатора К. Я. Тюфяева разом з іншими засланцями поляками півроку перебував під арештом. Пізніше служив секретарем в інженерному управлінні на будівництві Березинського каналу в Лепель (1833-1841).

Домігшись посади бібліотекаря в бібліотеці графа Адама Хрептовічей у Щорсі і в 1841 році повернувся на батьківщину. До 1844 року жив у Щорсі, пізніше тривалий час гостював у садибах знайомих в Новогрудське повіті. У надії поправити надломленої на засланні здоров'я навесні 1847 року поїхав в Друскенікі. Помер 11 (23) серпня 1847 року в містечку Ротніца поблизу Друскенік (нині Ратніча, з 1991 року у складі міста), де і був похований.

Фольклористична і літературна діяльність

Живучи в Лепель (Білорусія), підготував до видання збірки народних пісень, які видавалися у Вільні відомим книговидавцем і книгопродавцем Юзефом Завадським (1837, 1839, 1840 і пізніше). За сприяння друзів і знайомих зібрав і опублікував 957 пісень. Тексти використовував композитор Станіслав Монюшко в серії збірок пісень «Домашній пісняр» ("?piewnik domowy", 1843-1859).

За рік до смерті Чечот був виданий єдина збірка його власних творів «Пісні селянина», також без імені автора, з домінуючими патріотичними мотивами. Залишилися не виданими за життя римована історія Великого князівства Литовського «Пісні про стародавні литвинам до 1434 року».

Видання

• Pie?ni ziemianina przez t?umacza Piosnek wie?niaczych znad Niemna i D?winy. Wilno. Wilno, 1846.
• Jan Czeczot. Spiewki o dawnych litwinach do roku 1434. Vilnius: Sudaryt., Vert. R. Ko?eniauskien?, str. «Jonas ?e?iotas» R. Gri?kait?. Lietuvos ra?ytoj? s?jungos leidykla, 1994 (з паралельним текстом литовською мовою).
• Piosnki wie?niacze znad Niemna, Dniepra i Dniestra. Wilno, 1845.
• Piosnki wie?niacze znad Niemna. We dw?ch cz??ciach. Wilno, 1837.
• Piosnki wie?niacze znad Niemna i D?winy, z do??czeniem pierwotwornych w mowie s?awiano-krewickiej. Wilno, 1844.
• Piosnki wie?niacze znad Niemna i D?winy, niekt?re przys?owia i idiotyzmy w mowie s?awiano-krewickiej, z postrze?eniami nad ni? uczonymi. Wilno, 1846.
• Piosnki wie?niacze znad Niemna i D?winy. Wilno, 1839.
• Piosnki wie?niacze znad D?winy. Wilno, 1840.

Комментарии

Сайт: Википедия