Роуленд Хілл: биография

Однак купці, торговці і банкіри вважали існуючу систему корумпованою і обмежує торгівлю. Вони сформували Торговий комітет (Mercantile Committee) для відстоювання плану Хілла і вимагали його прийняття. У 1839 році Хілл отримав дворічний контракт для запуску нової системи.

Відповідно до реформи, був введений єдиний поштовий тариф в чотири пенси (Uniform Fourpenny Post), який знизив вартість до чотирьох пенсів з 5 грудня 1839, а потім, 10 січня 1840 року, - до одного пенні, навіть до того, як могли бути надруковані поштові марки та поштові листи. Обсяги пересилається оплаченої внутрішньої кореспонденції різко зросли, на 120%, в період з листопада 1839 по лютий 1840 року. Такий первинний зростання відбулося завдяки скасуванню пільги з безкоштовного пересилання пошти та ліквідації підгрунтя для шахрайства.

На початку 1840 року в обіг надійшли передплачувати поштові листи із малюнка Вільяма Мюльреді. Ці конверти Мюльреді (Mulready envelopes) не користувалися популярністю і висміювалися в численних сатиричних малюнках. Згідно брошурі, випущеної Національним поштовим музеєм (нині Британський поштовий музей і архів -British Postal Museum & Archive), конверти Мюльреді погрожували самому існуванню виробників канцелярських товарів, які заохочували таку сатиру. Конверти стали настільки непопулярними, що уряд використовував певну частину їх у службовому листуванні і знищило іншу частину.

Оскільки згодом у Великобританії та в інших країнах комерційна друк ілюстрованих конвертів зайняла свою нішу в друкарською галузі, швидше за все, сам дух ілюстрації спровокував глузування і привів до відкликання конвертів Мюльреді. У відсутність більш ранніх прикладів віддрукованих друкарським способом ілюстрованих конвертів конверт Мюльреді представляється значним нововведенням сам по собі. Видрукувані друкарським способом ілюстровані конверти складають нині основу індустрії прямої розсилки реклами поштою (direct mail).

У травні 1840 року в обіг вийшли перші в світі поштові марки з клейовим шаром. Марки «Чорний пенні» c їх елегантно вигравіруваним портретом молодої королеви Вікторії відразу ж чекав успіх. Наступні випуски «Чорного пенні» були доопрацьовані; приміром, на марках для полегшення відділення від марочного листа з'явилася зубцовка.

Подальші роки життя

Роуленд Хілл працював у поштовому відомстві, поки Консервативна партія не виграла на повторних виборах. Сер Роберт Піль знову зайняв свою посаду на період з 30 серпня 1841 по 29 червня 1846 року. У розпал злісних нападок Хілл був звільнений у липні 1842 року. Однак він був призначений директором, а потім і головою ради директорів Залізниці Лондон-Брайтон (London and Brighton Railway), з 1843 по 1846 рік. Він знизив вартість проїзду з Лондона в Брайтон, розширив маршрути, запропонував спеціальні екскурсійні поїзди і зробив пересадки зручними для пасажирів.

У 1844 році Едвін Чадвік (Edwin Chadwick), Роуленд Хілл, Джон Стюарт Мілль, Лайон Плейфер (Lyon Playfair), Ніл Арнотт (Neill Arnott) та інші друзі створили товариство під назвою «Рада друзів» («Friends in Council»), яке збиралося в їх будинках для обговорення питань політичної економії. Хілл також став членом впливового Клубу політичної економії (Political Economy Club), заснований Давидом Рікардо та іншими класичними економістами, але тепер включав до свого складу багатьох впливових бізнесменів і політичних діячів.