Тертий Іванович Філіппов: біографія

-

російський державний діяч, сенатор

Крім того, тертий Філіппов був відомий як публіцист, православний богослов і збирач російського пісенного фольклору.

Біографія

Син аптекаря, тертий Філіппов закінчив Тверську гімназію, навчався у тверському духовному училищі , потім (у 1848 році) закінчив історико-філологічний факультет Московського університету у званні кандидата.

З 1848 по 1856 Тертий Філіппов викладав російську словесність в 1-й Московській гімназії; зблизився з гуртком слов'янофілів. Брав участь у виданні слов'янофільських журналів «Москвитянин», «Московський збірник» і «Руська бесіда»; його статті були в основному присвячені історії Російської церкви допетровського періоду. Його ідея: Собори і патріаршество робили Церква живої дієвої духовною силою, що забезпечує симфонію влади.

У 1856 році в житті Терта Філіппова настав досить різкий поворот. По лінії Морського міністерства він був направлений у відрядження на Дон і Азовське море для дослідження побуту, традицій і звичаїв місцевого населення. Глибоке знання грецької мови, богословських наук і церковного права визначило для Філіппова можливість нової кар'єри, звернувши на нього увагу обер-прокурора Святійшого Синоду А. П. Толстого. Після повернення він отримав призначення чиновником особливих доручень при Святому Синоді, переважно для заняття справами, що стосуються східних православних Церков і перетворень, що проходили в духовно-навчальних закладах Росії. У квітні 1860 Тертий Філіппов був призначений діловодом «Комітету про перетворення духовно-навчальних закладів».

У 1864 році в його кар'єрі настала остання зміна: він перейшов на службу до Державного контроль, де і залишався до самого кінця свого життя; через чотирнадцять років служби, в 1878 році він зайняв місце другої людини у відомстві. З самого моменту призначення на посаду Державного контролера Дмитра Сольського, Філіппов майже дванадцять років беззмінно займав місце товариша державного контролера, а після того, як в 1889 році солько розбив апоплексичний удар, зайняв місце Державного контролера. Призначення Філіппова, втім, сталося зовсім не просто, і сталося після глухий, але досить впертої боротьби в правлячих колах. Категорично проти призначення Філіппова, наприклад, виступав Костянтин Побєдоносцев і його невдача стала для багатьох свідченням різкого падіння впливу ще недавно всемогутнього обер-прокурора Святійшого Синоду.

Характеризуючи Терта Філіппова на посаді міністра, С. Ю. Вітте у своїх мемуарах писав:

n

«тертий Іванович був церковник: він займався церковними питаннями і питаннями літературними, але літературними тільки певного відтінку, питаннями суто містичного напрямку. Він був людина розумна, але як державний контролер і взагалі як державний діяч він бувабсолютно другорядним. Т. І. Філіппов власне не займався тими справами, якими він повинен був займатися, тобто контролем над усіма державними, економічними та господарськими функціями. Перевели його в державний контроль тому, що він у своїй діяльності виявляв російське національне спрямування ... Тертий Іванович, звичайно, був по своїм талантам, здібностям і освіті набагато нижче Побєдоносцева; вони один одного не любили і розходилися в усьому ... Т. І. Філіппов ставився до К. П. Побєдоносцеву досить злобно, а Побєдоносцев ставився до Філіппова досить презирливо ».

n

-(С. Ю. Вітте,« Спогади »)

n

Комментарии