Наши проекты:

Про знаменитості

Олена Костянтинівна Феррарі: біографія


Олена Костянтинівна Феррарі біографія, фото, розповіді - російська та італійська поетеса початку 1920-х років, агент Разведупра РСЧА, капітан, кавалер ордена Червоного Прапора
-

російська та італійська поетеса початку 1920-х років, агент Разведупра РСЧА, капітан, кавалер ордена Червоного Прапора

Громадянська війна

Дані про походження суперечливі; за одними даними, російська (справжнє прізвище більшість джерел дає як Голубовська, в деяких - Голубєва); за іншими, рідна сестра розвідника Володимира Федоровича Волі (1898-1939 , розстріляний), який був євреєм; про можливе її єврейською чи італійське походження згадує також М. М. Чебишев зі слів В. Ф. Ходасевича. У роки Громадянської війни В. Ф. Воля «виконував окремі бойові завдання в тилу врангелівських військ на Чорному морі, де їм була захоплена ворожа шхуна з вантажем і полоненими».

Голубовська володіла англійською, французькою, німецькою, італійською та турецькою мовами. З 1918 по 1920 рік сестра милосердя, рядовий боєць і розвідниця в тилу денікінських військ. За завданням радянської розвідки пішла з частинами Білої армії до Туреччини.

За даними, отриманим в 1923 р. Максимом Горьким, Голубовська брала участь у тарань яхти П. Н. Врангеля «Лукулл» ??15 жовтня 1921 року. У яхту головнокомандувача, що стояла в Константинополі на рейді, врізався італійський пароплав «Адріа», що йшов з радянського Батума. Врангель знаходився на березі і не постраждав, загинули мічман П. П. Сапунов, корабельний кухар Краса і матрос Юхим Аршинов; при затопленні яхти були втрачені гроші і цінності врангелівської армії. Розслідування прийшло до висновку про випадковість події, в той час як це було замах на Врангеля, організоване радянською військовою розвідкою.

За розповіддю Ходасевича М. М. Чебишеву, у Феррарі бракувало одного пальця на руці.

Берлін і Париж: резидентура і літературна діяльність

У 1922 році Олена Феррарі (цей псевдонім вона надалі буде використовувати і як літературний, і як агентурний) з'являється в Берліні і заводить особисті знайомства з Максимом Горьким та іншими літераторами російського Берліна початку 1920-х (Віктором Шкловським, Владиславом Ходасевичем). Збереглася й частково опублікована її листування з Горьким, що почалася в квітні 1922 р. Починала поетеса та письменниця пропонувала свої досліди на відкликання Горькому та Шкловсько. Шкловський радив їй звернутися до досвіду сучасної модерністської літератури, в той час як Горькому були не до душі її наслідування Пастернаку і Маяковському, і той закликав Феррарі слідувати за Ходасевичем як наступником пушкінської традиції. Кореспондентка запевняла Горького, що повернення до Росії для неї неможливо через якихось «помилок» перед радянською владою. У той же час опубліковані матеріали по радянських спецслужб вказують, що і в Берліні Голубовська-Феррарі продовжувала вести розвідувальну діяльність «з розкладання військ Антанти».

У листопаді 1922 року Голубовська була призначена помічником С. П. Урицького, нового резидента Разведупра і ОГПУ в Парижі, після провалу Якова Рудника. Своїм берлінським знайомим вона представила цю поїздку як викликану літературними інтересами. Шкловський написав для прямувала до Парижа Феррарі, захопленою авангардом, рекомендаційний лист футуристу Іллі Зданевич.

Наприкінці 1922 - початку 1923 року Феррарі стала активним учасником зборів Берлінського будинку мистецтв, і її ім'я неодноразово згадується в пресі. Тісно спілкується з художником Іваном Пуні, жили неподалік від неї в Берліні. Їх сусідство згадується в повісті Шкловського «Zoo, або Листи не про кохання», де є і словесний портрет Олени: «У неї обличчя фарфорове, а вії відтягують повіки. Вона може ними плескати, як дверима вогнетривких шаф ... »Феррарі виступала в Берліні також спільно з італійським футуристом Руджеро Вазарі. У 1923 році в Берліні (видавництво «Вогники») виходить збірка віршів Феррарі «Еріфіллі» (назва - грецьке жіноче ім'я, буквально «гаряче кохана»). Планувалися до виходу (у видаваному Горьким журналі «Бесіда» і окремою книгою) її прозові «казки», які, на відміну від віршів, Горькому подобалися, проте публікація не відбулася.

Комментарии