Луїджі Федерцоні: біографія

Освіта

• 1900 - диплом з літератури Болонського університету.

Згодом здобув вищу юридичну освіту.

Біографія

З 1904 року - редактор газети «Ресто дель Карліно»

1905-1913 - редактор газети «Джорнале д'Італія»

Паралельно з журналісткою діяльністю, писав романи, новели , оповідання. Використав літературний псавдонім Джуліо де Френц (італ. Giulio De 'Frenzi)

У 1910 році був одним із засновників Асоціації італійських націоналістів.

У 1911 році, разом з Алфредо Рокко і Енріко Корраджіні , заснував тижневик «Національна ідея» (італ. «L'idea Nazionale»)

У 1913, 1919, 1921 і 1924 роках обирався депутатом Палати депутатів Парламенту Італії.

1915-1918 - брав участь у Першій світовій війні.

23 березня - 31 жовтня 1922 - заступник Голови Палати Депутатів.

31 жовтня 1922 - 17 червня 1924 - Міністр колоній Італійського Королівства.

17 червня 1924 - 6 листопада 1926 - Міністр внутрішніх справ Італійського Королівства.

6 листопада 1926 - 18 грудня 1928 - Міністр колоній Італійського Королівства.

З 29 квітня 1929 по 19 Січень 1934 та 24 квітня 1934 по 2 березня 1939 - Голова Сенату Італійського Королівства.

З 29 квітня 1929 по 19 січня 1934 і 28 квітня 1934 по 2 березня 1939 - Голова Комісії з внутрішнього регламенту Сенату, а з 17 Квітень 1939 по 5 серпня 1943 - член Комісії з національної освіти та народної культури Сенату.

З 6 травня 1935 по 4 січня 1946 - член Національної акдкеміі «Дей Лінчеї»

1937-1940 - Президент Інституту фашистської Італійської Африки.

1938-1943 - Президент Італійської королівської академії.

17 березня 1938 - 6 жовтня 1943 - Президент Інституту Італійської енциклопедії.

Був членом Великої фашистської ради.

Брав участь у змові, що завершився 25 липня 1943 зміщенням Б. Муссоліні, на засіданні Великої фашистської ради підтримав Д. Гранді, 10 січня 1944 заочно засуджений фашистським трибуналом у Вероні до смертної кари.

Після війни втік до Португалії, а потім до Бразилії. В Італії заочно засуджений до смертної кари. У грудні 1947 року вирок було анульовано, і в 1955 році він зміг повернутися до Риму.

Нагороди

• Великий офіцер ордена Корони Італії (17 грудня 1922)
• Кавалер Вищого ордена Святого Благовіщення (4 червня 1932)
• Срібна медаль «За військову доблесть».
• Великий офіцер ордена Святих Маврикія й Лазаря (7 червня 1923)
• Кавалер Великого хреста ордена Корони Італії (30 грудня 1923)
• Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря (6 липня 1922)
• Кавалер Великого хреста ордена Святих Маврикія й Лазаря (14 Травень 1925)

Комментарии

Сайт: Википедия