Гаспар Ульє: біографія

Біографія

Гаспар Ульє народився 25 листопада 1984 року в паризькому передмісті Булонь-Бійанкур в сім'ї стилістів. У дитинстві мріяв стати кінорежисером Ульє і після закінчення ліцею він поступив в університет Сен-Дені, де вивчав кінематограф. Однак зніматися Ульє почав ще школярем, першу свою роль у телевізійному фільмі він зіграв у дванадцять років. На французькому телебаченні початківця актора швидко помітили, за кілька років Ульє з'явився в безлічі телепроектів.

Кінодебют Гаспара Ульє відбувся в короткометражному фільмі 1999 року «Прізвисько» відомої французької сценаристки і режисера Марини де Ван. Потім Ульє взяв участь у зйомках гучного містичного бойовика Крістофа Гана «Братство вовка» (2001) і комедії Мішеля Блана «Цілуй кого хочеш» (2002). За роль в останній картині Ульє удостоївся номінації на французьку національну кінопремію «Сезар».

Свою виконавську майстерність Ульє удосконалював, відвідуючи акторські курсиCours Florent, де його помітив класик французького кіно Андре Тешіне . Ульє отримав головну роль у драмі Тешіне «Заблудшие» (2003), його партнеркою виступила зірка французького екрану Еммануель Беар. Події картини, знятої за романом Жіля Перро, розгортаються під час Другої світової війни влітку 1940 року. Ульє грає загадкового підлітка Івана, допомагає вижити в сільській глушині вчительці Оділь (у виконанні Беар), що бігла з двома дітьми з окупованого німцями Парижа. За визнанням критиків, Гаспар Ульє блискуче впорався з цією непростою роллю. За неї актор знову номінувався на премію «Сезар».

Наступною роботою Гаспара Ульє стала епізодична роль в амбітному проекті «Валізи Тульса Люпера» визнаного майстра європейського кінематографа Пітера Грінуея. У 2004 році на екрани вийшла великобюджетних детективна драма Жан-П'єра Жене "Довгі заручини», екранізація однойменного роману популярного французького письменника Себастьяна Жапрізо. У цьому фільмі Ульє виконав роль центрального персонажа - солдата Манека, чи то загиблого, чи то зниклого безвісти на фронтах Першої світової війни, розшуками якого зайнята його кульгаючи наречена Матильда (її зіграла Одрі Тоту). Картина, яка зібрала хороші відгуки в пресі, була тепло зустрінута публікою і принесла Ульєль всесвітню популярність. Актор особисто представляв фільм у багатьох країнах, зокрема, побував у Москві на тижня французького кіно, в рамках якої відбулася російська прем'єра «Довгих заручин». За цю роль Ульє нарешті отримав «Сезара» як самий багатообіцяючий молодий виконавець (всього ж фільм завоював п'ять «Сезарів »).

У тому ж 2004 році Гаспар Ульє з'явився в головній ролі у скромній сімейній драмі «Останній день». Його герой - вісімнадцятирічний студент Симон - приїжджає в Ла-Рошель провести новорічні канікули разом батьками. Спроба Симона розібратися у власній сексуальності й у відносинах з близькими обертається трагедією. Картина залишилася практично непоміченою, за межами Франції вона демонструвалася лише на фестивалях гей-кіно. Глядацьку увагу оминуло і наступну стрічку за участю Ульє «Будинок Ніни» (2005) про проблему Голокосту у Франції. 18 травня 2006 на Каннському кінофестивалі був представлений міжнародний проект «Париж, я люблю тебе», створений зусиллями двох десятків режисерів, кожен з яких зняв епізод, присвячений одному з округів Парижа. У цій картині Ульє опинився в компанії таких зірок світового кіно як Фанні Ардан, Елайджа Вуд, Жерар Депардьє, Наталі Портман, Боб Хоскінс. Проте, за загальним визнанням критики поставлена ??Гасом Ван Сентом новела «Маре» про кварталі гомосексуалістів, у якій зіграв Ульє, - одна з найслабших замальовок фільму.

Комментарии