Ієронім Петрович Уборевич: биография

У листопаді-грудні 1920 р. - командувач 14-ю армією Південно-Західного фронту, в січні-квітні 1921 р. - помічник (заступник) командуючого військами України і Криму Фрунзе. У квітні-травні 1921 р. Уборевич - заступник командувача військами Тамбовського району Тухачевського при придушенні селянського повстання («Антоновщина»), потім командувач військами Мінської губернії при придушенні селянських виступів в Білорусії.

У серпні 1921-серпні 1922 рр.. - Командувач 5-ї Окремої армією та військами Східно-Сибірського військового округу. З 17 серпня 1922 голова Військової Ради і військовий міністр Далекосхідної Республіки і головнокомандуючий Народно-революційної армії і флоту ДВР Під його командуванням НРА 9 жовтня взяла штурмом Спаський укріплений район і 25 жовтня увійшла до Владивостока. 22 листопада 1922 зі скасуванням ДВР НРА була перейменована в 5-у Червонопрапорну армію, а Уборевич призначений її командармом (до червня 1924 р.).

Післявоєнний період

З червня 1924 по січень 1925 р. - начальник штабу і заст. командувача військами Уральського військового округу, в 1925-1927 рр.. - Командувач військами Північно-Кавказького військового округу.

З серпня 1926 по червень 1934 р. - член Реввійськради СРСР.

У 1927-1928 рр.. 13 місяців перебував у відрядженні в Німеччині, в ході якої пройшов навчання на третьому курсі військової академії, а також брав участь у польових поїздках і маневрах рейхсверу. Вивчаючи в Німеччині основні питання підготовки армії мирного часу, Уборевич прийшов до висновку про необхідність перейти на більш досконалі способи бойової підготовки армії з використанням німецьких технічних досягнень.

У 1928-1929 рр.. - Командувач військами Московського військового округу. З листопада 1929 по червень 1931 р. - начальник озброєнь РСЧА і заступник Голови РВР СРСР. У цій якості знову виїжджав до Німеччини в 1930 р. для ознайомлення з німецькими військовими заводами.

З квітня 1931 по 20 травня 1937 р. - командувач військами Білоруського військового округу.

З введенням в РККА персональних військових звань 20 листопада 1935 Уборевича було присвоєно звання командарм 1-го рангу.

У липні 1930 р. Уборевич був обраний кандидатом в члени ЦК ВКП (б), в січні 1932 р . - членом Бюро ЦК КП (б) Білорусії.

Арешт і страта

Уборевич належав до групи вищих радянських воєначальників, негативно оцінювали діяльність Ворошилова на посту наркома оборони. У цю групу входили Тухачевський, Якір та Гамарник. Вони вважали, що в умовах підготовки СРСР до великої війни некомпетентність Ворошилова негативно позначається на процесі технічної та структурної модернізації Червоної армії. Починаючи велику чистку в партії, органах безпеки і армії, Сталін став на бік абсолютно лояльного йому Ворошилова.

У серпні 1936 р. пройшов перший московський процес проти «опозиції», тоді ж пішли арешти комкором В. М. Примакова і В. К. путнє. Лютнево-березневий пленум ЦК ВКП (б) 1937 ідеологічно обгрунтував розгортання репресій у всьому суспільстві, у квітні НКВС отримав на допитах свідчення про змову Тухачевського, Уборевича, Кірка, Шапошникова з Ягодою.

20 травня 1937 Уборевич призначається командувачем військами Середньоазіатського військового округу, 29 травня його заарештували по дорозі до Москви. 5 червня Сталін об'єднав вісьмох воєначальників в одне групове справу. 7 червня Сталін затвердив текст обвинувального висновку по справі про «військово-фашистському змові». 10 червня для розгляду справи було утворено Спеціальне судове присутність Верховного суду СРСР. Його голова Ульріх говорив секретарю суду Зарянову, що є вказівки Сталіна про застосування до всіх підсудним вищої міри покарання - розстрілу. 11 червня справа була розглянута в порядку, встановленому законом від 1 грудня 1934 р., тобто закритому судовому засіданні без присутності захисників і без права оскарження вироку. У протоколі суду не наводяться будь-які факти, що підтверджують пред'явлені звинувачення в шпигунстві, змові та підготовці терористичних актів. Як шкідництво з боку Тухачевського, Уборевича та Якіра розцінювалися їх виступи за прискорене формування механізованих з'єднань за рахунок кавалерії. Ще до закінчення суду Сталін направив в національні ЦК і обкоми партії телеграму, пропонуючи організувати мітинги з вимогою вищої міри. У той же день о 23.35 до смертної кари було засуджено Маршал Радянського Союзу М. М. Тухачевський, командарми 1-го рангу І. П. Уборевич і І. Е. Якір, командарм 2-го рангу А. І. Корк, комкор У . М. Примаков, В. К. Путна, Б. М. Фельдман, Р. П. Ейдеман. У ніч на 12 червня вони були страчені.