Олег Олександрович Трояновський: біографія

Біографія

Закінчив школу та коледж в США.

З 1941 року - на дійсній військовій службі. Спрямований до Військового інституту іноземних мов.

З 1942 року - редактор-перекладач в Радінформбюро.

З жовтня 1944 року - працював у створеному за домовленістю між СРСР, США і Великобританією спільному комітеті з ведення психологічної війни проти Німеччини, що знаходився в Лондоні.

З 1944 року на дипломатичній службі, аташе Посольства СРСР у Великій Британії.

У 1946 році - перекладач на Паризькій мирній конференції з розробки мирних договорів з країнами-союзниками гітлерівської Німеччини.

З 1947 року - співробітник секретаріату Міністра закордонних справ СРСР В. М. Молотова.

З 1951 року - працював у редколегії журналу англійською мовою «Новини ».

З квітня 1953 року - помічник Міністра закордонних справ СРСР.

1956 році - закінчив 1-й Московський державний педагогічний інститут іноземних мов.

1958-1967 - помічник Голови Ради Міністрів СРСР Микити Сергійовича Хрущова та Олексія Миколайовича Косигіна.

У 1967 році повернувся на роботу в МЗС СРСР.

3 квітня 1967 - 17 квітня 1976 року - Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в Японії.

листопада 1976 - березень 1986 року - постійний представник СРСР при ООН.

11 березня 1986 - 7 серпня 1990 року - Надзвичайний і Повноважний Посол СРСР в КНР.

Багато в чому завдяки його зусиллям після десятиліть ідеологічного протистояння потеплішали відносини двох країн.

З 1996 року - президент Асоціації сприяння ООН.

Висловлювання

• «Пан Трояновський був блискучим дипломатом, який з високим професіоналізмом і майстерністю представляв свою країну в дуже складний період світової історії та історії ООН», - вказується в заяві Кофі Аннана, опублікованій від його імені прес-службою ООН з приводу смерті Олега Трояновського.

• У 1980 році в приміщення Ради Безпеки ООН пробралися двоє маоїстів і облили Трояновського і його американського колегу Вільяма Ванден Хевель (англ.William vanden Heuvel) червоною фарбою. Трояновський залишився незворушний і вимовив: «Краще бути червоним, ніж мертвим» (англ.«Better red than dead»). Це парафраз популярної в роки холодної війни в США фрази: «Краще бути мертвим, ніж червоним» (англ.«Better dead than red»).

Нагороди

• орден «Знак Пошани» (1969)
• лауреат Ленінської премії (1960)
• Три ордена Трудового Червоного Прапора (1951, 1966, 1989)
• Орден Жовтневої Революції (1979)
• Два ордени Леніна (1976, 1982)
• Заслужений працівник дипломатичної служби Російської Федерації (1999)

Сім'я

Батько - Олександр Антонович Трояновський
nМать - Трояновська Ніна Миколаївна
nСупруга - Трояновська Тетяна Олександрівна
nДочь - Трояновська Марія Олегівна
nВнук - Трояновський Олег (композитор)

Комментарии

Сайт: Википедия