Веніамін Семенович Тонгур: біографія

Життєвий шлях

Народився в караїмської сім'ї: батько Тонгур Семен Соломонович - власник тютюнової лавки, мати Тонгур (уроджена Коген) Марія Веніамінівна, закінчила Сімферопольську гімназію, навчалася співу в Сімферополі разом зі співаком Бунчіковим.

У 1922 році батько помер, і через два роки Марія Веніамінівна з дітьми переїхала з Сімферополя до Самари, до сестер Надії та Олександра. До Криму вона повернулася тільки в 1947 році, з дочкою та онуками

Закінчивши школу, Веніамін вирішив продовжити свою освіту в Москві, куди відправився в 1927 році. C 16 років «будував» себе сам; характер у нього був, що називається крутий.

Юнак навчався на робітфаку і працював різноробочим, заробляючи собі на життя, багато читав, відвідував театри, музеї, гаряче вбирав столичну культуру . Тут Веніамін ще більше подружився з літератором Анатолієм Гранберг (вони познайомилися ще в Самарі), який став для нього як би старшим братом (він був старший на 7 років). Часто буваючи у Гранберг і піддаючись доброчинного впливу цієї інтелігентної родини, юнак став згодом культурним, різнобічно освіченою людиною, з добре розвиненим літературним смаком. А свою дружбу Веніамін Семенович Тонгур та Анатолій Семенович Гранберг (згодом відомий сценарист) пронесли через усе життя.

Серед друзів Веніаміна Семеновича були не лише вчені, а й артисти, режисери, мистецтвознавці. У будинку А. С. Гранберг він зустрічався з кінорежисером Всеволодом Пудовкіним, поетом Олександром Галичем, драматургом Олександром Файко. У себе вдома він брав артистів Михайла Названова, Ольгу Вікландт та інших. Завдяки Антоніні Ізергін - зберігачу імпресіоністів в Ермітажі, він показав сім'ї заборонені тоді до експозиції полотна Ренуара, Пікассо, Леже, Матісса.

У 1934 році Веніамін вступив на факультет технології виробництва Московського хіміко-технологічного інституту м'ясної промисловості, який і закінчив у 1939 році за спеціальністю хімік-технолог. Далі працював у НДІ Міністерства м'ясної і молочної промисловості СРСР.

Важко сказати, як склалося б життя Веніаміна Семеновича, не будь війни. Але війна круто змінила перебіг його життя, як і всієї країни. Війна застала Веніаміна Семеновича в Сімферополі, куди він у середині червня 1941 приїхав до родичів погостювати й відпочити. 22 червня, ще не розуміючи, що відбувається, він відправився на Південний берег Криму. Але вже 27 червня він був у Москві, на робочому місці. Місяць по тому разом з інститутом він евакуювався в Алма-Ату. У середині листопада Веніаміна Семеновича закликали до діючої армії, він звільнився з інституту.

Спочатку його послали до військового училища в Середній Азії. Після закінчення училища і навчання на командирських курсах у жовтні 1942 року був направлений служити офіцером в діючу армію під Москвою. Наприкінці травня 1944 року їх дивізія виступила в похід у західному напрямку. У середині липня 1944 року вони перетнули кордон СРСР. Його бойовий шлях проліг від Москви до Балтики, через Білорусь і Литву, Польщу і Пруссію. У жовтні 1944 року Веніаміна Семеновича перевели на нове місце служби, в іншу дивізію.

Комментарии