Олександр Борисович Барінов: біографія

Біографія

Народився в селі Піщалево, нині Тутаєвському району Ярославської області.

У Російській імператорській армії з березня 1916 року. Учасник Першої світової війни, молодший унтер-офіцер. Воював на Західному фронті, з січня по травень 1918 року, був у полоні в Німеччині.

У Червоній Армії з липня 1918 року. Командиром взводу та роти проходив службу в 1-м Романово-Борисоглібському стрілецькому батальйоні, з грудня - комісар 2-го Бірського стрілецького полку 21-ї стрілецької дивізії. Воював у складі 9-а армії на Південному фронті проти військ генерала А. І. Денікіна. Брав участь в радянсько-польській війні; з травня 1920 року командир загороджувального загону своїй дивізії. У 1921 році в дивізія перекинута до Сибіру для боротьби з бандитизмом у районах Новомиколаївська, Барнаула, Бійська, Семипалатинська.

У міжвоєнний період А. Б. Барінов продовжував служити в цієї ж дивізії: з березня 1922 року - помічник начальника дивізійної школи молодшого командного складу, з жовтня 1924 року - помічник начальника оперативної частини штабу дивізії, з вересня 1925 року - начальник стройового відділення штабу дивізії. У 1928 році проходить навчання на Стрілкове-тактичних курсах удосконалення комскладу РККА «Постріл». З серпня 1928 року - начальник штабу 62-го стрілецького полку 21-ї стрілецької дивізії, з вересня 1929 року - начальник штабу і командир 9-го стрілецького полку 1-ї стрілецької дивізії. З грудня 1931 заступник начальника відділу бойової підготовки Особливої ??Червонопрапорної Далекосхідної армії. З травня 1935 перебував на навчанні у Військовій академії РСЧА ім. М. В. Фрунзе, по закінченні у серпні 1938 року був залишений на викладацькій роботі в цій академії - виконуючим посаду викладача кафедри загальної тактики. З червня 1940 року - начальник штабу 162-ї стрілецької дивізії, з березня 1941 року начальник штабу 67-го стрілецького корпусу Харківського військового округу.

На початку Великої Вітчизняної війни корпус перебував у резерві Ставки ВГК, а в липні 1941 увійшов до складу 21-ї армії, яка з липня до вересня вела оборонні та наступальні бої з німецько-фашистськими військами у складі Західного, Центрального (з 30 липня), Брянського (з 25 серпня) фронтів. Частини корпусу в наполегливих оборонних боях відбивали наступ переважаючих сил противника під містами Рогачов і Жлобін, а також у Смоленськом бої. З грудня 1941 року А. Б. Барінов - заступник начальника штабу 48-ї армії Брянського фронту, з жовтня 1942 року - командир 81-ї стрілецької дивізії тих же армії і фронту. 31 березня 1943 А. Б. Баринову було присвоєно чергове звання генерал-майор. У грудні 1943 року генерал-майор А. Б. Барінов був призначений командиром 25-го стрілецького корпусу, який у складі 69-ї армії 1-го Білоруського фронту брав участь у Люблін-Брестської, Варшавсько-Познанської, Вісло-Одерської наступальних операціях і звільнення міст Зволені, Радом, Варшава, Швібіус. За вміле командування корпусом і проявлені при цьому мужність і героїзм генерал-майор А. Б. Барінов був нагороджений орденом Суворова 2-го ступеня. «Весь склад корпусу під командуванням генерал-майора Баринова показав виняткову мужність і стійкість, - підкреслювалося в бойовій характеристиці. - Частини корпусу увійшли в прорив оборони противника на західному березі річки Вісла вступили в межі Бранденбурзький провінції і, просуваючись з боями при порівняно малих втратах, нанеси ворогові великих втрат у живій силі і техніці. Комкор Барінов рішуче масажував сили і кошти на напрямках головних ударів. Все це забезпечило швидкий прорив ворожої оборони на річці Вісла, розчленування військ ворога на ізольовані частини, вихід корпусу на глибокі його тили і наступні наступ у високих темпах ». З березня 1945 року - заступник командувача 5-ї ударної армії 1-го Білоруського фронту, яка брала участь у Берлінській стратегічної наступальної операції та оволодінні містом Берлін.

Після війни О. Б. Барінов служив у Групі радянських окупаційних військ в Німеччині, виконуючим посаду заступника командуючого 5-ї ударної, з січня 1947 6-ї гвардійської армій. З березня 1947 року - начальник Військового управління Радянської військової адміністрації в Німеччині, а з листопада 1948 року - одночасно заступник начальника штабу Управління радянської військової адміністрації. З квітня 1949 навчався на Вищих академічних курсах при Вищій Військовій академії ім. К. Є. Ворошилова. З травня 1958 року в запасі.

Помер 18 вересня 1981 року в Москві. Похований на Востряковському кладовищі міста.

Нагороди

• Орден Суворова II ступеня
• Орден Червоної Зірки
• Два ордени Леніна
• Іноземний орден
• Три ордена Червоного Прапора
• Орден Кутузова I ступеня

Комментарии

Сайт: Википедия