Наши проекты:

Про знаменитості

Юлія Володимирівна Тимошенко: биография


3 серпня 2006 - Юлія Тимошенко відмовилася підписати запропонований президентом Ющенком Універсал національної єдності, який підписали всі інші парламентські партії України, і заявила про перехід у жорстку опозицію. Тимошенко закликала народних депутатів, які поділяють її погляди, створити міжфракційне опозиційне об'єднання.

22 вересня 2006 - Депутати БЮТ і два члени фракції СПУ підписали угоду про створення у Верховній Раді парламентської опозиції на чолі з Юлією Тимошенко. Микола Томенко, Олександр Турчинов (обидва - представники БЮТ) та Йосип Вінський (колишній заступник голови соцпартії Олександра Мороза, який відмовився від членства в соцпартії після того як, всупереч передвиборчим обіцянкам, соцпартія різко змінила курс на користь Партії Регіонів) стали її заступниками.

20 жовтня 2006 до БЮТ приєдналася партія «Реформи і порядок» (ПРП).

28 лютого - 2 березня 2007 року Юлія Тимошенко перебувала з візитом у США. Він відбувся через три місяці після відвідин США прем'єр-міністром Януковичем. Основна мета візиту полягала в тому, щоб донести до американського керівництва (Тимошенко зустрічалася з віце-президентом Річардом Чейні; держсекретарем Кондолізою Райс; радником президента Буша з національної безпеки Стівеном Хедлі) «головну проблему в політиці Україна»: дії Януковича по неконституційному розширення «правлячої коаліції »можуть призвести до фактичного усунення від влади Ющенка. Виходом з цієї ситуації, на її думку, повинні стати: розпуск Верховної Ради (згідно з положеннями чинної Конституції) і дострокові парламентські вибори. Крім зустрічей з високопоставленими членами адміністрації Буша, Юлія Тимошенко виступила у Центрі стратегічних досліджень Кеннеді і Національному прес-клубі, а також отримала нагороду впливової неурядової організаціїConservative Political Action Conferenceза «внесок в розвиток демократії».

У лютому-березні 2007 року, правляча «антикризова» коаліція почала розширюватися за рахунок депутатів опозиційних фракцій, зокрема БЮТ. При продовженні цього процесу парламентська коаліція могла б отримати конституційну більшість в 300 голосів, що дозволило б їй долати президентське вето (тобто приймати закони без Президента) - а цього президент Ющенко не міг допустити, проте він зайняв вичікувальну позицію.

31 березня 2007 в Києві відбувся «Сто тисячний Майдан» (лідерами були Ю. Тимошенко, В. Кириленко, Ю. Луценко), на якому звучали заклики до Президента Ющенка (його на Майдані не було) розпустити Верховну Раду і призначити перевибори.

2 квітня 2007 Віктор Ющенко підписав указ «Про дострокове припинення повноважень Верховної ради» і призначив позачергові вибори народних депутатів на 27 травня. На боці президента виступила об'єднана опозиція, в яку увійшли - Блок Юлії Тимошенко, блок політичних партій «Наша Україна» та громадський рух «Народна самооборона» Юрія Луценка. Почалося затяжне політичне протистояння, що завершилося достроковими парламентськими виборами 30 вересня 2007 року, на яких БЮТ зайняв друге місце, отримавши 30,71% голосів і 156 місць в парламенті і збільшивши таким чином своє представництво на 27 депутатських місць.