Наши проекты:

Про знаменитості

Тигран II Великий: біографія


Тигран II Великий біографія, фото, розповіді - цар Великої Вірменії в 95 - 55 до н.е.
-

цар Великої Вірменії в 95 - 55 до н.е.

Біографія

Молодість Тиграна припала на роки важкою для Вірменії війни з парфянами. Вірмени тоді потерпіли поразку і повинні були, як свідчать Страбон і Юстин, видати парфянам заручників, серед яких був і царевич Тигран. Тільки в 95 р. до н. е.., після смерті бездітного Артавазда I, Тигран був відпущений на батьківщину і зайняв вірменський престол. Як викуп за свою свободу Тигран передав парфянам 70 родючих долин. Але вже на наступний рік вірменський цар перейшов у наступ. У 94 р. до н. е.. Тигран приєднав до своєї держави сусідню Софену, цар якої Артанес позбувся влади. Тоді ж Тигран став готуватися до війни з Каппадокией. Він уклав військовий і політичний союз і поріднився з понтійським царем Мітрідатом VI, одружившись на його дочці Клеопатрі. Згідно з цією угодою, підкорені міста і області Каппадокії повинні були дістатися Мітрідату, полонені ж і рухоме майно - Тиграну.

Війна почалася в 93 р. до н. е.., причому при першому ж нападі Тиграна каппадокійська цар Аріобарзан I зібрав своє майно і втік до Риму. Тигран II посадив на його місце Горда. У 92 р. римський полководець Луцій Корнелій Сулла відновив Аріобарзана I на престолі, і розбив вторглася в Каппадокію вірменську армію. Однак багато каппадокійці, насильно переселені до Вірменії і становили значну частину населення нової вірменської столиці Тігранакерт, не повернулися тоді на батьківщину. У тому ж році Тигран почав успішну війну на сході проти старих ворогів Вірменії парфян. Перш за все він відвоював у них назад 70 долин, відступлених їм у якості викупу за своє визволення. Також була взята область Ахбак в Атропатене. Після цього Тигран здійснив похід проти Адіабени і піддав спустошенню райони Ніневії і Арбели. Підкоривши усі ці області, він рушив на південь і захопив літню резиденцію парфянських царів місто Екбатани. У 85 р. до н. е.. був укладений мир, по якому Парфія поступилася Вірменії всю Месопотамію. Царі Парфії, Іберії та Албанії Кавказької визнали себе залежними від Тиграна II.

Потім у 84 р. до н. е.. Тигран звернувся проти сирійської держави Селевкідів і в короткий термін заволодів всієї Верхньої Сирією, за винятком міста Селевкії, а потім - північно-східній Киликиїв і Коммагену. Держава Селевкідів припинило своє існування, а їх столиця - багате місто Антіохія - стала головною резиденцією Тиграна на півдні. Більш впертий опір вірмени зустріли в Фінікії, де, спираючись на добре укріплені і багаті міста, війну проти них вела сирійська цариця Клеопатра. Врешті-решт, після довгої облоги, Тиграну вдалося взяти Птолемаїду. Клеопатра була захоплена в полон і через декілька років страчена за наказом Тиграна.

Столицею та головним містом нового царства став Тігранакерт, побудований Тиграном Великим і тому отримав назву «місто Тиграна». Близько 73 р. в Південній Сирії почалося повстання. У 71 р. туди прибув Антіох XIII, який уклав союз з набатеями. Тигран II розбив царя набатеїв Арета III, взяв Дамаск і знову захопив фінікійські міста.

Спорідненість з Мітрідатом VI Євпатором втягнуло Тиграна у війну з римлянами. У 72 р. Мітрідат, переможений римлянами, був змушений шукати захисту у Тиграна, який спочатку не особливо був розташований підтримувати його, але нарешті погодився. У 69 р. до н. е.. римський полководець Лукулл форсованим маршем пройшов через Каппадокію, переправився через Євфрат і вторгся в Софену. Місцеве населення зробило римлянам допомогу і забезпечувало їх продовольством. Римляни успішно форсували Тигр і підійшли до Тігранакерт. Похід Лукулла був настільки стрімким, що Тигран дізнався про нього з великим запізненням. Ледве прийшла звістка про початок війни, як вороги вже підступили до стін його столиці. Цар поспішно відступив до Таврії і став звідусіль стягувати до себе війська. Але римляни не дали йому перепочинку для приготування - раптово напали в горах на його ще нечисленне військо. Лукулл осадив Тігранакерт, але сил для штурму великого велелюдного міста у нього було недостатньо. Поки йшли бої під Тігранакерт, Тигран встиг зібрати велику армію і восени 69 г. до н. е.. рушив на допомогу обложеній столиці. Бій з римлянами відбулося в 6 жовтня 1969 до н. е.. на берегах річки Нікефорія. Римляни завзято переслідували ворога. Тоді Тигран вдався до іншої тактики: він дав римлянам заглибитися в країну, невеликими сутичками поступово послаблюючи їх армію, при спробі взяти Арташат, Лукулл зазнав поразки, вірменам вдалося відтіснити римлян в Месопотамію і повернути Мітрідата в Понт. У 66 р. до н. е.. йому на зміну прибув Помпей. Саме в цей час Тиграну довелося вести війну проти свого сина, який спробував скинути батька з престолу. Заколотники були розбиті, але ці смути сильно послабили вірмен. До того ж їм довелося одночасно відбивати наступ парфян, що почали завоювання Месопотамії. Скориставшись тим, що сили Тиграна були відвернені на схід, Помпей напав на Мітрідата і розгромив його в бою неподалік від Ендереса. Одночасно парфяни вторглися до Південної Вірменію, обложили Артаксату, але взяти цей добре укріплене місто не змогли. Тигран напав на облягали і змусив їх до втечі. Однак ця перемога нічого вже не міняла - по скільки Тигран залишився один проти всього в той час відомого світу, і вести війну на два фронти без союзників Тигран не міг. У 66 до н. е.. Помпей рушив проти Тиграна і обложив його в Артаксату. Тигран змушений був здатися римлянам і уклав з Помпеєм мирний договір, з умовою поступитися Риму всі завоювання за межами Великої Вірменії, заплатити 6000 талантів і стати другом і союзником римлян; Мала Вірменія дісталася союзнику римлян Дейотару. Тигран помер у 55 до н. е..; наступником його став його син Артавазд.

Думка істориків

Німецькі історики кінця XIX століття в своїй книзі «Історія людства» так охарактеризували період правління Тіграна II:

Комментарии

Сайт: Википедия