Вітт Федорович Скобаріхін: біографія

Нагороджений двома орденами Леніна, двома орденами Червоного Прапора, трьома орденами Вітчизняної війни 1-го ступеня, орденом Червоної Зірки, медалями, двома орденами МНР та орденом «Військовий хрест 1939 року» ЧССР.

Біографія

Народився 25 червня 1910 року в Москві, в сім'ї робітника - текстильника. У 1918 році разом з сім'єю переїхав в село Каляєва Мединський району Калузької області, де закінчив неповну середню школу. У 1925 році повернувся до Москви і поступив учнем на ткацьку фабрику «Червоний текстильник». Після закінчення школи ФЗУ працював картонщіком, помічником майстра. У 1931 року без відриву від виробництва закінчив Московський текстильний технікум і за партійною путівкою вступив на навчання до Ленінградської військово - теоретичну школу ВВС, після закінчення якої продовжував навчання в 14-й військовій школі льотчиків у місті Енгельс.

З Червень 1933 служив у 92-му розвідувальному авіазагоні Забайкальського військового округу. У 1936 році був призначений командиром ланки 21-ї винищувальної ескадрильї, а в 1937 році - командиром авіазагону. У 1938 році Старший лейтенант В. Ф. Скобаріхін був переведений у 22-й ІАП на посаду заступника командира ескадрильї І-16, а в 1939 годв призначений командиром ескадрильї.

У 1939 році брав участь у боях з японськими мілітаристами в районі річки Халхін-Гол. Командир ескадрильї 22-го винищувального авіаційного полку старший лейтенант В. Ф. Скобаріхін здійснив 169 бойових вильотів, у 26 повітряних боях збив 11 літаків супротивника (у тому числі 1 - тараном). 29 серпня 1939 за мужність і військову доблесть, проявлені в боях з ворогами, удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Після боїв у Монголії служив інспектором з техніки пілотування ВПС 1-ї армійської групи, ВПС Сибірського і Забайкальського округів.

На фронтах Великої Вітчизняної війни з першого до останнього дня. Воював під Москвою, на Західному, Сталінградському, Південному, Північно - Кавказькому, Воронезькому, 1-м і 4-м Українських фронтах.

Був командиром 64-го штурмового авіаційного полку й заступником командира 89-ї штурмової авіаційної дивізії. Отримавши звання підполковника, був призначений заступником командира з повітряно - стрілецької службі 201-ї (пізніше стала 10-ї Гвардійської Сталінградської Червонопрапорної, ордена Суворова 1-го ступеня) винищувальної авіаційної дивізії. З боями пройшов у ній шлях від Сталінграда до Чехословаччини. Брав участь у бойових діях на Кубані, під Курськом і Києвом.

Після війни служив в частинах ВПС. З 1948 року працював в ДОСААФ. З липня 1954 року - в запасі. З 1962 року працював науковим співробітником музею - панорами «Бородінська битва».

Похований у Москві на Хованському кладовищі.

Нагороди

• Медалі
• Орден Червоної Зірки
• 3 ордени Вітчизняної Війни
• 2 ордени Червоного Прапора
• Іноземні нагороди (орден «За військову доблесть» Монголії, «Військовий Хрест 1939 року »Чехословаччини)
• Медаль« Золота Зірка »Героя Радянського Союзу № 195
• 2 ордени Леніна

Джерела

Скобаріхін, Вітт Федорович на сайті «Герої країни»

Комментарии

Сайт: Википедия