Бакуль Валентин Миколайович: біографія

Біографія

Народився 11 серпня (30 липня за старим стилем) 1908 року в с. Чернишівка Брацлавського повіту Подільської губернії (нині у складі смт Брацлав Вінницької області) в родині армійського офіцера.

Після ранньої смерті батька - з 12 років він наймитував на тютюнових плантаціях. Потім закінчив профшколу і працював слюсарем на заводі з одночасною навчанням на вечірньому відділенні Харківського політехнічного інституту. З 2-го курсу інституту був виключений за доносом за приховування соціального походження (син царського офіцера). Але Бакуль вчиться самостійно і в 1929? 1932 роках працює конструктором, а потім і провідним фахівцем - начальником конструкторського бюро Всесоюзного об'єднання кам'яновугільної промисловості «Вугілля». У 22 роки Бакуль реєструє свій перший винахід щодо удосконалення роботи вугільних врубових машин. Його доповідь щодо застосування твердих сплавів в гірській промисловості на Всесоюзному науково-технічній нараді в м. Москві в 1932 році отримує високу оцінку і його запрошують на технічну нараду в Кремль, яке проводить нарком Г. К. Орджонікідзе.

До 1941 року В. М. Бакуль працював начальником відділу Харківського заводу «Союзтвердосплав». На початку Великої Вітчизняної війни евакуюється з заводом на Урал (у Пермську область), де керує цехом інструментального виробництва. У 1944 році Бакуль повернувся разом зі своїм заводом у звільнений Харків. За самовіддану роботу для фронту він отримав першу нагороду - орден «Знак Пошани». У цьому ж році завод № 186 реорганізували в «Гідропривід» і Бакуль стає його головним конструктором і начальником цеху. У 1949 році його призначають начальником Харківського філіалу Всесоюзної контори «Твердосплав».

Маючи за плечима 30-річний трудовий стаж, він продовжує вчитися і в 1950 році з відзнакою закінчує Московський всесоюзний заочний політехнічний інститут. Дослідження з обробки будівельного каменю стали основою кандидатської дисертації, успішно захищеної В. М. Бакуля в 1958 році в Академії архітектури СРСР (м. Москва).

У 1957 році «Твердосплав» переводиться в Київ і перетвориться в ЦКТБ твердосплавного і алмазного інструмента. Починається новий двадцятирічний період яскравого творчості В. М. Бакуля. Грунтуючись на наукових результатах в синтезі алмазів, отриманих в Московському інституті фізики високих тисків АН СРСР групою дослідників під керівництвом Л. Ф. Верещагіна, в 1960 році В. Н. Бакуль виходить в уряд СРСР з пропозицією організувати в Києві промисловий випуск синтетичних алмазів на базі керованого ним ЦКТБ. Саме Бакуль був тією людиною, яка змогла вже в 1961 році (рік створення інституту) організувати випуск перших двох тисяч карат синтетичних алмазів, а починаючи з 1963 року - організувати серійний випуск синтетичних алмазів на своєму дослідному виробництві в обсягах, що повністю задовольняють потребу країни в ті роки.

16 років роботи інституту під керівництвом В. М. Бакуля відзначені розробкою і вдосконаленням технологічних процесів синтезу нових надтвердих матеріалів різного призначення, вивченням їх фізико-хімічних і механічних властивостей, створенням нових видів апаратів високого тиску, іншого обладнання, випробувальних стендів і приладів. За ці роки було отримано більше 550 авторських свідоцтв на нові розробки, 132 зарубіжних патенту та 26 свідоцтв про реєстрацію товарних знаків за кордоном, розроблено 28 державних стандартів. У ці роки підготовлено та захищено 63 кандидатські та 2 докторські дисертації. Співробітниками опубліковано 800 робіт у періодичних наукових виданнях. Усього до 1977 року було випущено понад 1200 видань брошур, рекомендацій, буклетів, рекламних матеріалів тиражем більше 2 млн. екземплярів. З 1969 року випускався 6 разів на рік науково-виробничої збірник «Синтетичні алмази» тиражем 8 тисяч примірників, з яких 1200 прим. відправлялися більше, ніж у 30 країн світу. Безпосередньо під науковим керівництвом Бакуля захистили кандидатські дисертації 23 аспіранта і здобувача. В. Н. Бакуль опублікував понад 300 робіт, отримав 91 авторське свідоцтво на винаходи та 148 зарубіжних патентів по 15-ти заявками в 16-ти зарубіжних країнах.

Був членом КПРС, кандидатом у члени Центрального Комітету Комуністичної партії України.

Помер 5 червня 1978 року в Києві.

Пам'ять

• Щорічно Почесними Бакулевскімі медалями та Почесними грамотами Бакулевскімі нагороджуються співробітники Інституту надтвердих матеріалів ім. В. М. Бакуля, що показали кращі наукові та практичні результати.
• Інституту надтвердих матеріалів АН УРСР у 1990 році присвоєно ім'я В. М. Бакуля.

Нагороди

• Нагороджений двома орденами Леніна, орденом Знак Пошани, іншими орденами і медалями.
• За особливо видатні заслуги в області синтезу надтвердих матеріалів Академія наук СРСР у 1967 році присвоїла йому вчений ступінь доктора технічних наук "Honoris causa".
• Герой Соціалістичної Праці (1963, за розробку промислового синтезу алмазів).

Комментарии

Сайт: Википедия